Головна
Безпека життєдіяльності та охорона праці || Хімічні науки || Бізнес і заробіток || Гірничо-геологічна галузь || Природничі науки || Зарубіжна література || Інформатика, обчислювальна техніка та управління || Мистецтво. Культура || Історія || Літературознавство. Фольклор || Міжнародні відносини та політичні дисципліни || Науки про Землю || Загальноосвітні дисципліни || Психологія || Релігієзнавство || Соціологія || Техніка || Філологія || Філософські науки || Екологія || Економіка || Юридичні дисципліни
ГоловнаЮридичні дисципліниОкремі види злочинів → 
« Попередня Наступна »
В.А. Бурковський, Е.А. МАРКІНА, В.В. МЕЛЬНИК, Н.Ю. РЕШЕТОВА. Кримінальне переслідування ТЕРОРИЗМУ. МОНОГРАФІЯ, 2008 - перейти до змісту підручника

2.4. Підготовка державного обвинувача до окремих етапів судового розгляду

Методика підготовки прокурора до різним етапам судового розгляду розкрита з урахуванням загального процесуального порядку та особливостей судочинства за участю присяжних засідателів. Очевидно, що послідовно змінюються етапи судового розгляду, оскільки участь у ньому державного обвинувача обов'язково, вимагають додаткової підготовки. Вона необхідна: 1)

для участі в попередньому слуханні справи; 2)

для участі у підготовчій частині судового засідання; 3)

при формуванні колегії присяжних засідателів; 4)

для участі в судовому слідстві; 5)

при постановці питань, які підлягають вирішенню колегією присяжних засідателів; 6)

при обговоренні наслідків вердикту присяжних засідателів; 7)

для участі в дебатах сторін.

Зрозуміло, до участі у формуванні колегії присяжних засідателів, постановці питань, які підлягають вирішенню колегією присяжних засідателів, і обговоренню наслідків вердикту присяжних засідателів прокурор готується тільки у справах, що розглядаються судом за участю присяжних засідателів.

Підготовка до участі в попередньому слуханні спрямована на вирішення наступних завдань: 1)

визначити, чи є підстави для прийняття судом рішень, передбачених ст. 236 КПК: -

про направлення кримінальної справи за підсудністю; -

про повернення кримінальної справи прокурору з підстав, передбачених ст. 237 КПК; -

про зупинення провадження у кримінальній справі з підстав, передбачених ст. 238 КПК; -

про припинення кримінальної справи чи кримінального переслідування з підстав, передбачених ст. 239 КПК; -

про призначення судового засідання; 2)

перевірити, чи немає в матеріалах кримінальної справи відомостей про обставини, що виключають участь у провадженні у кримінальній справі. Згідно ст. 61, 63 і 64 КПК суддя, прокурор, слідчий, дізнавач, секретар судового засідання, перекладач, експерт, спеціаліст, захисник не можуть брати участь у виробництві по кримінальній справі, якщо вони: -

є потерпілими, цивільними позивачами, цивільними відповідачами або свідками по даній кримінальній справі; -

брали участь в якості присяжного засідателя, експерта, спеціаліста, перекладача, понятого, секретаря судового засідання, захисника, законного представника підозрюваного, обвинуваченого, представника потерпілого , цивільного позивача або цивільного відповідача, а суддя також - у якості дізнавача, слідчого, прокурора в провадженні у даній кримінальній справі; -

є близькими родичами або родичами будь-якого з учасників провадження у даній кримінальній справі.

Зазначені особи не можуть брати участь у виробництві по кримінальній справі також у випадках, якщо інші обставини, що дають підставу вважати, що вони особисто, прямо чи опосередковано, зацікавлені в результаті даної кримінальної справи. За наявності таких обставин прокурор відповідно до ст. 62 КПК зобов'язаний заявити цим особам відвід;

3) за наявності для цього підстав підготувати клопотання: -

про виключення доказів; -

у разі заяви клопотання стороною захисту про виключення докази - про допит будь-яких осіб, яким що-небудь відомо про обставини виробництва слідчих дій або вилучення і залучення до справи документів, за винятком осіб, що володіють свідченнями імунітетом (ч. 8 ст. 234 КПК) ; -

про витребування додаткових доказів або предметів, що мають значення для кримінальної справи, в тому числі про виклик в судове засідання нових свідків, експертів і фахівців, про витребування і приєднання до справи речових доказів та документів. У ч. 7 ст. 234 КПК зазначається, що задоволенню підлягає таке клопотання, якщо воно заявлено стороною захисту, між тим вважаємо, що це правило в рівній мірі слід відносити і до клопотання сторони обвинувачення. У всякому разі, воно також підлягає розгляду судом; -

про зміну обвинуваченому запобіжного заходу; -

про цивільному позові та заходи його забезпечення; -

про виробництво експертизи.

Підготовча частина судового засідання. На цьому етапі діяльність державного обвинувача включає: 1)

підготовку та обгрунтування передбачених ч. 1 ст. 271 КПК клопотань (зрозуміло, якщо є для цього підстави): -

про виклик нових свідків, експертів і фахівців; -

про витребування речових доказів і документів; -

про виключення доказів, отриманих з порушенням вимог КПК; 2)

визначення свого ставлення до можливих клопотаннями сторони захисту, до питання про розгляд справи за відсутності будь-кого з учасників кримінального судочинства (ст. 272 ??КПК).

При підготовці до участі у формуванні колегії присяжних засідателів прокурору необхідно вивчити:

+1) вимоги, що пред'являються до кандидатів у присяжні засідателі (ст. 2, 3 і 7 Федерального закону від 20.08.2004 N 113-ФЗ "Про присяжних засідателів федеральних судів загальної юрисдикції в Російській Федерації" (в ред. від 31.03.2005) (1));

(1) СЗ РФ. 2004. N 34. Ст. 3528; 2005. N 14. Ст. 1211.

2) положення ст. 327 (ч. 5), ст. 328 (ч. 7 - 10, 12 - 16) КПК, що надають державному обвинувачу при формуванні колегії присяжних засідателів право:

а) задати кожному з решти після задоволення самовідводів кандидатів у присяжні засідателі питання, які пов'язані із з'ясуванням обставин, що перешкоджають участі особи як присяжного засідателя в розгляді кримінальної справи;

б) заявити письмові мотивовані клопотання про відвід;

в) за погодженням з іншими учасниками кримінального судочинства з боку звинувачення заявити два невмотивованих відведення шляхом викреслювання з отриманого попереднього списку прізвищ відводяться кандидатів у присяжні засідателі;

г) якщо дозволяє кількість невідведених присяжних засідателів, заявити рівне з іншою стороною додаткову кількість невмотивованих відводів.

Не слід також забувати про правило, передбаченому ч. 1 ст. 330 КПК: до приведення присяжних засідателів до присяги сторони можуть заявити, що внаслідок особливостей даної кримінальної справи утворена колегія присяжних засідателів у цілому може виявитися нездатною винести об'єктивний вердикт.

У ході підготовки до участі в судовому слідстві державний обвинувач:

- готує текст свого виступу на початку судового слідства з викладенням пред'явленого підсудному обвинувачення, сутність якого сформульована в резолютивній частині обвинувального висновку (ч. 1 ст. 273 КПК). По кримінальних справах, що розглядаються в суді за участю присяжних засідателів, готує текст вступного заяви з урахуванням вимог, викладених у ч. 1 і 2 ст. 335 КПК. За формою і змістом вступне заяву державного обвинувача має представляти собою короткий і зрозуміле для присяжних засідателів виклад істоти пред'явленого підсудному за підсумками попереднього слідства обвинувачення (без згадки про факти судимості і інших даних, здатних викликати у присяжних упередження щодо підсудного) і пропозиція про порядок ( послідовності) подання та дослідження доказів обвинувачення; -

якщо для цього є підстави, готує клопотання про виключення неприпустимих доказів (ч. 5 ст. 335 КПК); -

визначає предмет дослідження фактичних обставин з урахуванням ознак конкретного складу злочину терористичного характеру (у суді за участю присяжних засідателів при визначенні предмета дослідження враховуються вимоги ч. 7, 8 ст. 335 КПК); -

визначає, які клопотання про оголошення необхідних для підтримки державного обвинувачення матеріалів попереднього розслідування (протоколів слідчих дій, висновку експерта та інших документів) слід заявити в судовому засіданні; -

готується до допитів (включаючи розробку тактичних прийомів допитів) осіб зі сторони обвинувачення (потерпілого, свідків, спеціаліста, експерта, законного представника) і з боку захисту (підсудного, викликаних з ініціативи захисту свідків, спеціаліста, експерта); -

при необхідності проводить попередні бесіди з потерпілими та свідками з боку обвинувачення (докладніше про це див в параграфі 2.3).

Особливо виділимо такий елемент підготовки до судового слідству, як прогнозування можливих "несподіваних" ситуацій, які можуть "перевернути догори дном" весь видобутий попереднім слідством матеріал. Державний обвинувач повинен адекватно, грамотно і активно реагувати на подібні ситуації, завчасно визначити шляхи їх вирішення. Найчастіше такого роду несподіванки судового слідства пов'язані з пред'явленням захистом нових доказів, свідчень не допитаних раніше свідків або зміною показань, даних у процесі попереднього слідства свідками або підсудними, а самі ці несподіванки нерідко бувають такими лише для тих державних обвинувачів, які погано знають матеріали справи .

Втім, кажучи про несподіванки судового слідства, треба розрізняти те, що можна передбачити, і те, що передбачити не можна навіть при сумлінному вивченні справи у всіх його найдрібніших подробицях.

Представляється, що хороше знання матеріалів кримінальної справи дозволяє прогнозувати наступні типові "несподіванки" в ході судового слідства і завчасно готувати відповідні рішення:

а) неявка в судове засідання певних осіб. Підставою для прогнозування подібних ситуацій можуть служити: неодноразова неявка цих осіб до слідчого, значна віддаленість їх місця проживання, зміна ними показань ще в стадії попереднього розслідування, дані про погрози на адресу потерпілого, свідків. Прогноз такій ситуації дозволить прокурору передбачити заходи щодо забезпечення присутності зазначених осіб у судовому засіданні, сформувати свою думку про можливість підтримки звинувачення без допиту цих осіб, тим більше що іноді заздалегідь зрозуміло, що всі потерпілі і свідки не зможуть з'явитися в судове засідання.

Наприклад, у кримінальній справі стосовно Радуєва, Атгіріева та ін, що звинувачувалися в захопленні заручників в с. Первомайське та вчиненні інших злочинів, 1900 потерпілих звернулися до суду з заявами про розгляд справи в їх відсутність, а про 34 потерпілих надійшли відомості про їх смерті. Тільки ці документи склали чотири томи кримінальної справи;

б) відмова підсудного від показань, даних у стадії попереднього слідства, і висунення ним на свій захист версії, яка не була предметом перевірки в стадії попереднього розслідування. Підставою для прогнозування подібних ситуацій можуть служити: неодноразова зміна обвинуваченим в ході слідства своїх свідчень; певні клопотання і скарги захисту в досудовому виробництві; неякісно складені протоколи допитів; процесуальні порушення, що тягнуть неприпустимість обвинувальних доказів; слабка доказова база обвинувачення, особливо коли воно грунтується на непрямих доказах.

Психологічну підгрунтя зміни підсудним показань різними етапах кримінального процесу описав ще А.Ф. Коні: "Досвід, що дається кримінальної практикою, призводить до того, що по більшій частині злочинів, в яких винність злочинця будується на непрямих доказах, на сукупності доказів і лише частково підкріплюється його власною свідомістю, це свідомість кілька разів змінює свій об'єм і своє забарвлення. Підозрюваний зізнається лише в одному, у неминучому, сподіваючись піти від суду; обвинувачений зізнається повніше, тому що надія піти від суду гасне в її очах; підсудний, пройшовши школу роздумів, а іноді й світової товаришів по нещастю, знову викидає з свого визнання все те , що можна викинути, до чого не приросли тверді докази, бо у нього знову блищить надія піти вже не від суду, але від покарання "(1).

(1) Коні А.Ф. Указ. соч. С. 308.

Правовий ж основою обрання підозрюваним, обвинуваченим, підсудним такої лінії захисту є положення ч. 2 ст. 77 КПК про те, що визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочину може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні його винності сукупністю наявних у кримінальній справі доказів. Більш того, обвинувачений має право зовсім відмовитися від дачі показань (п. 2 ч. 4 ст. 46, п. 3 ч. 4 ст. 47 КПК);

в) зміна показань потерпілим, свідком. Підставою для прогнозування подібних ситуацій служать неодноразова зміна показань потерпілим або свідком, а також дані про погрози на його адресу, про спроби зацікавлених осіб чинити на нього інший вплив з метою зміни показань в інтересах обвинуваченого;

 г) заяву різних клопотань підсудним і його захисником. Очевидно, що заява обвинуваченим і його адвокатом клопотань у стадії попереднього розслідування, особливо якщо вони не були задоволені слідчим і прокурором, швидше за все, призведе до повторного заявою таких клопотань і в судовому засіданні, насамперед на етапі судового слідства. 

 Слід зазначити, що по кримінальних справах про тероризм нерідко виникає ситуація, коли обвинувачені в ході попереднього розслідування, і частіше в перших своїх показаннях, визнають факти злочинної діяльності, докладно про них розповідають. У судовому ж розгляді вони, як правило, заявляють про те, що такі свідчення дали в результаті застосування до них насильства з боку посадових осіб, які проводили розслідування. 

 Втім, у зв'язку з відмовою обвинуваченого від первинних свідчень, в яких він визнав свою вину у вчиненні злочину, слідчі, як правило, вживають заходів до того, щоб зберегти доказове значення таких свідчень. Ці заходи згодом полегшать і завдання державного обвинувача, який в судовому засіданні буде представляти докази в обгрунтування пред'явленого підсудному обвинувачення. 

 Звинувачувалися у скоєнні акту тероризму - вибуху в кафе "Харлей Блюз" (м. Комсомольськ-на-Амурі) Макаренко, Ревтов, Просвєтов, Мигаль і Гавриленко в судовому засіданні заявили, що злочини не здійснювали, а свідчення, в яких вони визнали свою провину , дали під фізичним і психологічним впливом на них з боку оперативних співробітників. Оскільки обвинувачені Макаренка і Ревтов, посилаючись на застосування до них під час виробництва слідчих дій впливають на психіку медичних препаратів та інших недозволених методів ведення слідства, відмовлялися від своїх свідчень ще до закінчення попереднього розслідування, слідчий призначив судово-психологічну експертизу. Як випливає з висновку експертів, обвинувачені в момент виробництва слідчих дій (допитів з використанням відеозапису, слідчих експериментів, очних ставок), в ході яких вони розповідали про обставини та мотиви скоєння ними злочину, не знаходились під психічним тиском на них з боку слідчого або третіх осіб; Макаренка і Ревтов давали свідчення шляхом природного пригадування подій, що мали місце в дійсності, і ознак, що вказують на фантазію або на відтворення по пам'яті раніше отриманої інформації, їх свідчення не містять. З метою перевірки добровільності написання обвинуваченим Макаренко до прокуратури міста та Генеральну прокуратуру РФ заяв, в яких він також викладав обставини вчинення злочинів, була проведена почеркознавча експертиза. Згідно з висновками експертів представлені для дослідження заяви Макаренко (всього чотири) виконані ним самим, ознаки незвичайних умов виконання тексту заяв і підписів під ними (зниження координації рухів, уповільнений темп, незвичайна будова букв) не встановлені. Не знайшли свого підтвердження і заяви обвинувачених про інших протиправних діях посадових осіб, які здійснювали попереднє розслідування, у зв'язку з чим за результатами перевірки було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Якісне попереднє розслідування дозволило державним обвинувачам Т.А. Васенкову і Е.А. Ліхачової, ретельно проаналізувавши в судовому засіданні всі докази обвинувачення в їх сукупності, переконати суд в обгрунтованості пред'явленого підсудним звинувачення. Обвинувальний вирок Хабаровського крайового суду, відповідно до якого підсудні засуджені до тривалих термінів позбавлення волі, вступив в законну силу. 

 Більш докладно особливості участі державного обвинувача на різних етапах судового розгляду викладені в наступних розділах цієї роботи. 

 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "2.4. Підготовка державного обвинувача до окремих етапів судового розгляду"
  1.  В.А. Бурковський, Е.А. МАРКІНА, В.В. МЕЛЬНИК, Н.Ю. РЕШЕТОВА. Кримінальне переслідування ТЕРОРИЗМУ. МОНОГРАФІЯ, 2008

  2.  2.2. Вивчення нормативних правових актів, рішень Конституційного Суду РФ, постанов Пленуму Верховного Суду РФ, ознайомлення з судовою практикою, методичною літературою
      підготовку) з'являться нові можливості для швидкого цілеспрямованого пошуку великого обсягу потрібної для державного обвинувача інформації. При вивченні судової практики у справах про тероризм державний обвинувач може зіткнутися з певними труднощами. Це пов'язано з тим, що в цілому по Російській Федерації таких кримінальних справ розглядається небагато. Наприклад, в 2004 р. і
  3.  ВСТУП
      підготовці державного обвинувача до участі в розгляді кримінальної справи судом. У третьому розділі розглядаються питання, пов'язані з визначенням державним обвинувачем попередньої позиції у кримінальній справі. У четвертому розділі наводяться рекомендації, що стосуються участі державного обвинувача в судовому слідстві. У п'ятому розділі поміщені методичні
  4.  2.1. Вивчення матеріалів кримінальної справи, складання виписок і копій процесуальних документів, використання для підготовки електронної версії матеріалів кримінальної справи
      підготовки. Про значення підготовки до розгляду справи в суді дуже добре сказав П. Сергійович, звертаючись, правда, до адвокатів: "Якщо ваш противник буде справжній прокурор, ви побачите, що він знає справу саме вздовж і поперек, пам'ятає не лише сторінки, а й зовнішній вид кожної папірці, знає, скільки разів і коли допитаний кожен свідок, де зустрічаються недомовки і де трапляються описки
  5.  2.3. Взаємодія зі слідчим, спілкування з потерпілими, свідками та експертом
      підготовка, в тому числі якщо справа буде слухатися судом за участю присяжних засідателів, може включати: а) обговорення структури виступу свідка (потерпілого) в суді при дачі показань. Структуру виступи, на нашу думку, можна умовно розділити на кілька частин. У першій частині свідок, так само як і потерпілий, повинен розповісти трохи про себе, де живе і
  6.  Реформи Людовика IX
      окремими феодалами, з низьким вмістом дорогоцінного металу. Звернення останніх до того ж було обмежено межами окремого феодального володіння. Реформа королівської курії, судова, військова, грошова реформи Людовика IX сприяли ослаблення політичного, військового та фінансової могутності феодальної аристократії і сприяли зміцненню центральної влади - влади короля. Феодальна
  7.  Доктрина інформаційної безпеки РФ про стан і вдосконаленні правових відносин в інформаційній сфері
      підготовки кадрів, що використовуються в галузі забезпечення інформаційної безпеки РФ. Державна політика у справі забезпечення інформаційної безпеки РФ, згідно Доктрині, грунтується на таких основних принципах: дотримання Конституції РФ, законодавства РФ, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права при здійсненні діяльності щодо забезпечення
  8.  Глава 3. Судова влада і система органів, її здійснюють
      Глава 3. Судова влада і система органів, її
  9.  4.4. Організаційне забезпечення інформаційної безпеки
      підготовки кадрів, що використовуються в галузі інформаційної безпеки; здійснення міжнародного співробітництва у сфері забезпечення інформаційної безпеки, представлення інтересів РФ у відповідних міжнародних організаціях. Компетенція федеральних органів державної влади, органів державної влади суб'єктів РФ, інших державних органів, що входять в
  10.  Поняття твори
      окремих пропозицій, фраз, назв і навіть окремих оригінальних слів. Буває дуже важко визначити ту межу, за якою частина твору перестає визнаватися твором. На практиці велике значення має судове розсуд, яке поки не виробило яких єдиних підходів. Цікаво відзначити, що складна судова практика все ж іде по шляху визнання авторських прав
  11.  Державний лад Франції
      підготовку (юридичну освіту або знайомих з фінансовою справою). Часто це були городяни, особи духовного звання, дрібні лицарі. Управління у королівському домені здійснювалося чиновниками - прево. Спочатку вони управляли королівськими маєтками в даному окрузі, але потім стали виконувати судові та адміністративні повноваження, командувати окружним ополченням. З ростом королівського домену
  12.  1. Цивільно-правова відповідальність
      державного мита, суми истребуемой компенсації часом виглядали досить переконливо. Правда, суди присуджували її в набагато меншому розмірі. З відміною пільги для авторів у зв'язку з необхідністю виплачувати при зверненні до суду державне мито в розмірі декількох відсотків від суми позову апетити правовласників зменшуються. Що стосується інших витрат на судовий процес, то вони,
  13.  3. Адміністративна відповідальність
      державний бюджет, а також конфіскації контрафактних примірників творів та фонограм. Передбачена можливість конфіскації обладнання та матеріалів, що використовуються для виробництва контрафактних примірників, однак такого роду заходи застосовуються тільки в рамках кримінального процесу. Великого практичного значення заходи адміністративної відповідальності не мають. Претензійна робота
  14.  Матвейчук В.В.. Вибухова справа (Увага, вибух): Навчально-практичний посібник. - М.: Академічний Проект. -512 С., 2005

  15.  Умова про винятковість прав, переданих за авторським договором
      судова практика пішла по іншому шляху. Так, навіть за відсутності в договорі будь-якого згадування про «виняткових правах» він може бути все ж визнаний судом договором про передачу виключних прав, якщо це випливає зі змісту його положень, які, як відомо, далеко не завжди можуть бути витлумачені однозначно. У зв'язку з цим, щоб уникнути тривалих суперечок вкрай бажано прямо
  16.  Спокута
      судова реабілітація, амністія) або релігійним (покаяння і відпущення
  17.  Обороноздатність державного кордону.
      державного кордону. У результаті цих заходів була створена практично суцільна лінія оборони від Чорного до Балтійського морів. Ця лінія оборони складалася з окремих укріпрайону (УР), що включали в себе систему довготривалих оборонних споруд на стратегічних напрямках. Передбачалося, що в разі бойових дій кадрові частини Червоної Армії закріпляться на цій лінії