НА ГОЛОВНУ

Безпека життєдіяльності та охорона праці || Хімічні науки || Бізнес і заробіток || Гірничо-геологічна галузь || Природничі науки || Зарубіжна література || Інформатика, обчислювальна техніка та управління || Мистецтво. Культура || Історія || Літературознавство. Фольклор || Міжнародні відносини та політичні дисципліни || Науки про Землю || Загальноосвітні дисципліни || Психологія || Релігієзнавство || Соціологія || Техніка || Філологія || Філософські науки || Екологія || Економіка || Юридичні дисципліни
ГоловнаЮридичні дисципліниЮридичні словники, довідники та енциклопедії → 
« Попередня Наступна »
Саниахметова Н.А.. Юридичний довідник підприємця. Видання восьми. - X.: ТОВ «Одіссей». - 992 с., 2006 - перейти до змісту підручника

Оподаткування операцій, здійснюваних платниками єдиного податку, які не є платниками ПДВ

Підпунктом 7.2.4 Закону встановлено, що право на нарахування ПДВ надається виключно особам, зареєстрованим як платники цього податку. Платники єдиного податку, які не є платниками ПДВ, не мають прав, встановлених Законом України «Про податок на додану вартість». А тому юридичні та фізичні особи, які сплачують єдиний податок і не є платниками ПДВ, відповідно до Закону: -

операції з продажу товарів (робіт, послуг), як власного виробництва, так і покупних, повинні здійснювати без нарахування ПДВ; -

при продажу будь-якої продукції (товарів, робіт, послуг) не мають права виписувати податкову накладну та вказувати в ній суму ПДВ; -

не мають права вказувати в касовому чеку суму ПДВ (згідно з п. 11.14 Закону касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем з урахуванням ПДВ, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми, у разі використання ЕККА при розрахунках із споживачами - платниками ПДВ).

Зазначені вище платники єдиного податку: -

за сумами податку, сплаченими як при придбанні товарів (робіт, послуг) на митній території України, так і при ввезенні товарів з -за меж митної території України чи одержання від нерезидентів робіт (послуг) для споживання на митній території України, не мають права на податковий кредит (суми ПДВ, сплачені (нараховані) при придбанні платником єдиного податку товарів (робіт, послуг), включаються у вартість товарів (робіт, послуг); -

не мають права на відшкодування податку, сплаченого постачальникам у зв'язку з придбанням товарів, вивезених за межі митної території України, або робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України (зазначені суми податку включаються у вартість товарів (робіт, послуг).

Суб'єкти підприємницької діяльності - платники ПДВ, які купують товари та (або) одержують роботи (послуги) від платників єдиного податку, не є платниками ПДВ, по таких товарах (роботах, послугах) не мають права на податковий кредит, самостоятель-ве виділення суми ПДВ та включення її до податкового кредиту не допускається. Подальша продаж таких товарів (робіт, послуг) здійснюється з нарахуванням ПДВ на повну їх вартість.

Указом запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності операцій з продажу (реалізації) товарів (робіт, послуг), але не встановлено відмінний від загального порядок придбання товарів (робіт, послуг) як на території України, так і за її межами.

Тому придбання суб'єктами підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування (незалежно від того, зареєстрований такий суб'єкт як платник ПДВ чи ні), товарів як на території України, так і при їх ввезенні з-за меж митної території України, здійснюється в загальному порядку, встановленому для всіх суб'єктів господарської діяльності.

Слід зазначити, що Вищий арбітражний суд України інформаційним листом від 20.04 .2001 р. № 01-8/480 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів» щодо питання сплати суб'єктами, які сплачують єдиний податок за ставкою 10 відсотків, ПДВ з операції ввезення (пересилання) товарів на митну територію України , повідомив арбітражним судам України, що за змістом Указу передбачено звільнення суб'єктів малого підприємництва від сплати ПДВ лише з операцій реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а не з операцій ввезення (пересилання) товарів на митну територію України, тому такий податок сплачується цими суб'єктами підприємницької діяльності на загальних підставах відповідно до чинного законодавства.

Крім того, при отриманні юридичними та фізичними особами, які сплачують єдиний податок (незалежно від того, зареєстровано така особа як платник ПДВ чи ні), робіт і послуг від нерезидентів для їх використання або споживання на митній території України, ПДВ сплачується відповідно до Закону у загальному порядку, встановленому для всіх суб'єктів господарської діяльності.

Верховний Суд України однозначно вирішив питання про те, що при імпорті платники 10-відсоткового єдиного податку не повинні нараховувати та сплачувати ПДВ.

Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів за участю представників позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні за касаційною скаргою Підприємства на постанову Вищого господарського суду України від 03.01.2002 р. справу за позовом Підприємства до Кримської регіональної митниці (далі - Митниця) про стягнення 10 807 грн 98 коп. встановив наступне.

З позовом до Арбітражного суду Автономної Республіки Крим Підприємство звернулося 12 березня 2001 року. Заявлений позовну вимогу мотивовано тим, що для Підприємства, що є платником єдиного податку як суб'єкта малого підприємництва, сплата передбачених Законом України «Про систему оподаткування» (далі - Закон про систему оподаткування) податків замінено 10-відсотковою ставкою єдиного податку на підставі Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі - Указ) та Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» (даіее-Закон про підтримку малого предпрініматепьства).

У зв'язку з цим. Митниця незаконно утримала з нього при митному оформленні імпортованих квітів податок на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі ціни позову.

Митниця позов не визнала, мотивуючи свої заперечення тим . що відповідно до Указу єдиний податок сплачується з суми виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) (далі - товари), а в даному випадку ПДВ утримано з операції придбання товару.

Рішенням від 19 - 23 апреія 2001 року в позові відмовлено з тієї причини, що відповідно до п. 3 Указу та подп. 3.1.2 п. 3.1 ст.З Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ) суб'єкти малого підприємництва звільняються від сплати ПДВ лише з операцій з реалізації товарів, а не з операцій з їх ввезення (пересилання).

Севастопольський апеляційний господарський суд постановою від 26.09.2001 р. вказане судове рішення скасував, а позов задовольнив . Постанова обгрунтовано тим, що відповідно до п. 6 Указу суб'єкти малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, не є платниками ПДВ, крім випадків, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за ставкою 6%. Крім того, згідно 4.2 ст. 11 Закону про підтримку малого підприємництва сплата ПДВ при імпорті товарів для суб'єктів малого підприємництва замінена сплатою єдиного податку, а одночасна сплата ПДВ і єдиного наюг з операцій імпорту товарів (робіт, послуг) суперечить принципу недопущення подвійного наюгообложенія. Зазначене апеляційний суд обгрунтовує також висновком про те, що законодавець не розмежовує поняття ПДВ при імпорті і ПДВ з операцій на митній території України.

оскаржуваної постанови Вищий господарський суд України постанову суду апеляційної інстанції скасував, а рішення суду першої інстанції залишив в силі, обгрунтувавши його тим, що відповідно до подп.2.2 ст.2, подп.3.1.2 п.3.1 ст.З Закону про ПДВ платником ПДВ є особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України або отримує від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України (за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих як платники податку, у разі якщо такі фізичні особи ввозять (пересилають) товари (предмети) в обсягах, що не підлягають оподаткуванню згідно із законодавством), а об'єктом оподаткування є опера- ції платників податку з ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України. Згідно п. 11.4 ст. 11 названого Закону зміни порядку оподаткування ПДВ можуть здійснюватися лише шляхом внесення з-мічений в нього. А зміни до цього Закону у зв'язку з виданням Указу внесено не було. Посилаючись на частину п'яту пункту 1 Указу, касаційний суд при-XIIел висновку, що спрощена система оподаткування запроваджується, виходячи з виручки від реалізації товарів, а тому звільнення суб'єктів малого підприємництва від сплати ПДВ з операцій імпорту Указ не передбачає.

Підприємство просить постанову Вищого господарського суду України скасувати, мотивуючи касаційну скаргу виявленням факту різного застосування названим судом одних і тих самих положень Закону про ПДВ та Указу в аналогічних справах.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представітеїя позивача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної жаюби, перевіривши матеріали справи. Верховний Суд України вважає, що касаційна жаюба підлягає задоволенню з наступних причин.

Господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що в січні 2001 року позивач ввіз на митну територію України за зовнішньоекономічним контрактом квіти; при митному оформленні цього вантажу Митниця утримала з нього ПДВ в сумі 10807 грн 98 коп., незважаючи на те, що на час виникнення спірних відносин він був платником єдиного податку за ставкою 10%.

Для розгляду деіа і вирішення спору по суті господарські суди застосували закони України про оподаткування і Указ і Закон про підтримку мапого підприємництва.

В Україні окремими законодавчими актами врегульовано відносини, які складаються в частині сплати податків, передбачених Законом про систему оподаткування, і в частині сплати єдиного шпо-га, передбаченого Указом і Законом про підтримку мачого підприємництва .

Це дає підстави вважати, що в Україні введено дві самостійні системи оподаткування: звичайна і спрощена.

Звичайна система введена Законом про наюгообложетш і конкретними законами про податки, збори (обов'язкових платежах) (далі - податки), які зобов'язують платників податків стягувати загальнодержавні та місцеві податки, передбачені ст.13, 14 названого Закону.

Спрощена система запроваджена Указом і Закрету в Законі про підтримку малого підприємництва, суть якої відповідно до ст. 11 цього Закону полягає в заміні сплати передбачених звичайною системою оподаткування сплатою єдиного податку.

Введення спрощеної системи оподаткування є економічним питанням, яке до цього не було врегульоване законами України.

Указ виданий у межах повноважень Президента України, закріплених у п.4 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.

Названим Указом суб'єктам малого підприємництва надано право самостійно обирати спосіб оподаткування доходів по єдиному податку, встановлені ставки єдиного податку, визначено базу та об'єкти оподаткування, строки і порядок сплати єдиного податку та коло осіб, на яких дія Указу не поширюється.

Заміна сплати звичайних податків сплатою єдиного податку відповідно до ст. 5 Закону про підтримку малого підприємництва є одним з напрямків державної підтримки малого підприємництва поряд, зокрема з встановленням системи пільг для зазначених платників податків. Це означає, що вказана заміна не є ні пільгою в оподаткуванні, ні звільненням від сплати податків.

Відповідно до Закону про підтримку малого підприємництва платником єдиного податку може бути особа, яка визнається платником податків у звичайній системі оподаткування.

Зокрема, відповідно до п. 1.3 ст. 1 і ст.З Закону про ПДВ пла-течьщікамі ПДВ є дві особи: 1)

особа, яка реалізує товари (далі - особа-продавець), утримує при цьому з особи, яка придбає їх (далі - особа-покупець), ПДВ і вносить утриманий податок до бюджету. Тобто особа-продавець, крім права на реалізацію товарів, зобов'язане утримати з особи-покупця ПДВ і внести утриманий податок до бюджету. Саме обов'язок внесення ПДВ до бюджету робить обличчя-продавця платечьщіком цього податку. Особа-покупці-тель в операціях реалізації не є платником ПДВ, оскільки воно його не вносить до бюджету, а тільки перераховує лігу-продавцю; 2)

особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України (операції придбання товарів у зовнішньоекономічній діяльності). На відміну від першого випадку, який стосується виключно господарських операцій але реалізації товарів, осугцествляемих резидентом іншим резидентам або нерезидентам, цей випадок стосується виключно господарської операції з придбання товарів резидентом у нерезидента. У зв'язку з тим, що нерезидент (іноземний суб'єкт господарювання) не зобов'язаний утримувати з резидента ПДВ і вносити утриманий податок до бюджету України (відповідно до п.11.4 ст.11 Закону про ПДВ цей податок є внутрішнім податком і не може регулюватися нормами міжнародних договорів , крім договорів, ратифікованих Верховною Радою України, до набрання чинності цього Закону). то Закон про ПДВ зобов'язує резидента-покупця сплачувати ПДВ з таких операцій придбання безпосередньо до бюджету України. Тому в таких випадках резидент-покупець є платником ПДВ і, відповідно, його обов'язок зі сплати цього податку замінюється сплатою єдиного податку, якщо він є суб'єктом малого підприємництва і перейшов на спрощену систему оподаткування зі сплатою податку за ставкою 10%.

 З урахуванням викладеного позивач як суб'єкт маюго підприємництва. який сплачує 10-відсотковий єдиний податок, з операції придбання товарів по імпорту не повинен сплачувати ПДВ при їх митному оформленні. 

 Такті чином, заявлене ним позовну вимогу правомірно 

 У зв'язку з цим Вищий господарський суд України неправильно застосував при розгляді справи норми матеріального права, що регулюють спірні відносини сторін, і прийняв у справі незаконне і необгрунтоване постанову, підмет скасуванню. 

 Разом з тим, суд апеляційної інстанції вирішив спір відповідно до вимог чинного законодавства, а тому прийняте ним у справі постанова підлягає залишенню в силі. 

 Виходячи з викладеного та керуючись ст. 111-17-111-20 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України постановив: 

 Касаційну скаргу Підприємства задовольнити, постанову Вищого господарського суду України від 03.01.2002 р. скасувати, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.09.2001 р. залишити в силі. 

 Постанова остаточна і оскарженню не підлягає [Бізнес. Бухгалтерія. - 2003. - № 50. - С. 12-14]. 

 Втрата права на спрощену систему оподаткування 

 Якщо особа, яка є суб'єктом малого підприємництва і не зареєстрована як платник ПДВ, за будь-яких причин втрачає право на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, але відповідно до вимог Закону підпадає під визначення платника ПДВ, така особа зобов'язана зареєструватися як платник ПДВ . 

 У разі нереєстрації протягом встановлених чинним законодавством строків така особа визнається таким, що ухиляється від оподаткування і несе визначену Законом відповідальність. 

 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "Оподаткування операцій, здійснюваних платниками єдиного податку, які не є платниками ПДВ"
  1.  3.3. У ПЛАТА ПДВ СУБ'ЄКТАМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ??ДІЯЛЬНОСТІ, перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та ЗВІТНОСТІ
      оподаткування, обліку та звітності (лист ДПАУ від 27.08.2001 р. № 11563/7/16-1117). Основоположними документами, які регламентують порядок оподаткування ПДВ операцій, що здійснюються суб'єктами підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, є: 1. Указ Президента України від 28.06.99 р. № 746/99 «Про внесення змін до
  2.  Оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг), здійснюваних платниками єдиного податку - платниками ПДВ
      оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію, крім готівкового та безготівкового розрахунку коштами, регламентує порядок проведення розрахунків зазначеними суб'єктами підприємницької діяльності, але не змінює норм чинного законодавства щодо визначення податкових зобов'язань з ПДВ. А тому дата виникнення
  3.  Механізми оподаткування
      оподаткування відносяться до групи механізмів стимулювання. Стимулююча дія механізмів оподаткування досягається за рахунок того, що податкова ставка на прибуток зменшується з ростом рівня безпеки, наприклад, за лінійним законом m (y) = mo - py. Позначимо через По прибуток підприємства без урахування витрат на зростання рівня безпеки. Тоді залишкова або чистий прибуток (прибуток за вирахуванням
  4.  3.2. Спрощена система оподаткування, ОБЛІКУ ТА ЗВІТНОСТІ СУБ'ЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА
      оподаткування, обліку та звітності. Хоча в Законі України «Про державну під держке малого підприємництва» визначено загальні початку спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва, вони не деталізовані у відповідних підзаконних нормативно-правових актах після видання Закону. Оскільки підзаконні акти, що регламентували цю систему в
  5.  Загальні положення
      здійснюється зв'язок з юридичною особою. Місце проживання фізичної особи - житловий будинок, квартира; інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, що знаходиться за певною адресою, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою -
  6.  ПЕРЕДМОВА ДО ДРУГОГО ВИДАННЯ
      оподаткування та бухгалтерського обліку, в тому числі спрощеній системі оподаткування суб'єктів малого підприємництва, оподаткування та обліку орендних (лізингових) операцій, спільної інвестиційної діяльності та ін Окремий розділ другого видання довідника присвячений малому підприємництву, особливо детальному аналізу спрощеної системи оподаткування, обліку та
  7.  Загальні положення
      оподаткування, і видається податковим органом за місцем знаходження суб'єкта підприємницької діяльності, то ліцензія є документом державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності (п. 6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 06.08.97 р. № 02 - 5/276 в редакції від 03.06.98 р. № 02-5/202). Вищий
  8.  Механизом стимулювання підвищення рівня безпеки (зниження очікуваного збитку).
      оподаткування, а також пільгового кредитування заходів щодо підвищення рівня безпеки (зниження
  9.  Підвищення капіталізації банків
      оподаткуванню до всіх інших господарюючим суб'єктам. Однак, необхідно відзначити, що вирішені ще далеко не всі проблеми оподаткування. Зокрема, не збережено касовий метод сплати податку, тобто комерційні банки змушені платити податок із сум яка не надійшла прибутку. Одним із способів збільшення капіталу комерційного банку є субординоване кредитування. Однак даний
  10.  Саниахметова Н.А.. Юридичний довідник підприємця. Видання восьми. - X.: ТОВ «Одіссей». - 992 с., 2006