НА ГОЛОВНУ

Безпека життєдіяльності та охорона праці || Хімічні науки || Бізнес і заробіток || Гірничо-геологічна галузь || Природничі науки || Зарубіжна література || Інформатика, обчислювальна техніка та управління || Мистецтво. Культура || Історія || Літературознавство. Фольклор || Міжнародні відносини та політичні дисципліни || Науки про Землю || Загальноосвітні дисципліни || Психологія || Релігієзнавство || Соціологія || Техніка || Філологія || Філософські науки || Екологія || Економіка || Юридичні дисципліни
Вікова психологія / Гендерна психологія / Дослідження в психології / Клінічна психологія / Конфліктологія / Кримінальна психологія / Загальна психологія / Патопсихологія / Педагогічна психологія / Популярна психологія / Психокоррекция / Психологічна діагностика / Психологія особистості / Психологія спілкування / Психологія філософії / Психотерапія / Самовдосконалення / Сімейна психологія / Соціальна психологія / Судова психологія / Експериментальна психологія
ГоловнаПсихологіяКлінічна психологія → 
« Попередня Наступна »
Ю. А. Олександрівський. Прикордонні психічні розлади. Навчальний посібник., 2000 - перейти до змісту підручника

Клініко-епідеміологічний аналіз прикордонних психічних розладів.

Результати епідеміологічних досліджень в психіатрії в значній мірі залежать від діагностичних установок дослідників і методичних прийомів, що робить найчастіше їх результати важко порівнянними. Зокрема, особливе значення має аналізований матеріал дослідження, в якості якого можуть служити офіційні документи психіатричних лікувальних установ, результати вибіркових обстежень певних контингентів населення, а також суцільних обстежень, що дають найбільш реальну картину поширеності досліджуваної патології. В рівній мірі всі ці складності притаманні епідеміологічним дослідженням у прикордонній психіатрії. Разом з тим репрезентативними клініко-епідеміологічними суцільними і вибірковими дослідженнями встановлено, що основною тенденцією в сучасному світі є значне зростання показників захворюваності та хворобливості прикордонними психічними розладами.

Дані останніх років про структуру прикордонних, психічних розладів дуже варіабельні. За повідомленням різних авторів, невротичні розлади складають в структурі прикордонних психічних розладів від 12,9 до 69,9%; розлади особистості - 2,3-32,7%; непсихотичні органічні ураження ЦНС - 13,4-24,5%; непсихотичні інволюційні і судинні розлади - 5,1-30,2%; психогенні розлади - 14,1 - 64,3%; соматогенні розлади - 9,1-37,9%.

Разом з тим проведені обстеження вибіркових груп населення показали, що значна частина хворих, навіть з вираженими психічними розладами, залишаються поза увагою лікарів-психіатрів і психотерапевтів.

Багато авторів вважають, що амбулаторний облік психічних захворювань не відображає достатньою мірою психічну хворобливість, а фіксує в основному активну обертаність населення і залежить від ряду социокультуральной факторів і від можливостей психіатричної служби в даному районі. У популяції існує постійний резерв неврахованих хворих; зокрема, більше 70% всієї психічної хворобливості в дитячому віці становлять хворі з прикордонними психічними розладами, значна частина яких не виявляється. А.С. Кисельов (1986) вважає, що якщо в розвинених європейських країнах на одного хворого з психозом припадає близько 6 хворих з непсихотическими станами, то в нашій країні це співвідношення становить 1:1,2, у той же час у країнах, де психіатричною допомогою користуються до 20% населення, близько 13% страждають прикордонними розладами.

Багато дослідників (Козирєв В.М., Смулевіч А.Б., 1981; гострозорі В.Г., 1985; Crisp AH, 1977; de Butler J., 1986, і ін) встановили, що від 20 до 64% ??від числа всіх що звернулися до лікарів загальної практики мають ті чи інші, переважно пограничні, психічні розлади. За даними Г.М. Румянцевої, Л.В. Ромасенко, Ю.Б. Тарнавського, Е.С. Матвєєвої і співавт. (1985-1999), отриманим у Федеральному науково-методичному центрі прикордонної психіатрії, як уже зазначалося, більше 1/3 пацієнтів загальносоматичних установ (поліклініки, стаціонари багатопрофільних лікарень) потребують психіатричної (психотерапевтичної) допомоги. У разі її своєчасного отримання поліпшується терапевтичний прогноз при соматичних захворюваннях.

Ряд дослідників відзначають пряму залежність рівня виявлення психічних розладів від соціальних факторів. Зокрема, є дані, що психічні розлади внаслідок органічних уражень ЦНС переважають у незабезпеченого і малозабезпеченого населення, а невротичні розлади - у осіб, матеріально забезпечених. Відзначаючи істотні розбіжності в показниках хворобливості в різних верствах населення, автори пов'язують цей факт з різними можливостями лікування та соціальної реабілітації хворих.

Аналіз даних державної статистичної звітності (табл. 19) свідчить про те, що зареєстрована психіатричною службою Росії захворюваність прикордонними психічними розладами зросла зі 109,9 на 100 тис. населення у 1985 р. до 268,2 на 100 тис. населення в 1999 р. (у 2,4 рази), а хворобливість - з 704,1 до 1291,5 (в 1,9 рази), тобто показники за даними державної статистики значно нижче показників істинної поширеності, отриманих в результаті епідеміологічних досліджень.

Таблиця 19. Динаміка кількості хворих з прикордонними психічними розладами, зареєстрованих в Російській Федерації в 1991 - 1999 рр.. (На 100 тис. населення) Показник Контингент (болючість) Діагноз, встановлений вперше (захворюваність) 1991 1993 1995 1997 1991 1993 1995 1997 Всього: 1019,7 1097, 7 1162,4 1226,5 184,2 228,5 238,3 252,3 у тому числі: - неврози 280,2 325,1 321,9 332,9 58,7 77,2 74,2 80,6 - психопатії 76,3 78,6 79,3 84,9 10,0 11,2 11,8 13,0 - специфічні симптоми і синдроми 216,8 240,8 252,2 253,7 47,0 58,8 60, 3 56,5 - реактивні стани 30,9 35,5 36,7 41,0 6,6 9,1 10,3 13,0 - психосоматичні розлади 50,6 60,3 72,2 76,5 10,0 16 , 6 19,1 20,6 - епілепсія без психозу / недоумства 98,0 105,5 107,7 107,1 6,4 7,8 8,7 8,2 - наслідки захворювань судин головного мозку 68,1 63,9 72,1 80,5 10,6 10,3 13,0 15,0 - наслідки інших органічних уражень ЦНС 148,4 167,7 201,8 234,6 23,8 28,2 36,3 42,9 - депресії ендогенної і неуточненої етіології 49,8 20,3 18,5 15,5 11,1 9,3 4,6 2,5 З метою отримання більш повного уявлення про тенденції в поширеності прикордонних психічних розладів в Росії наведемо короткий аналіз динаміки врахованої захворюваності та хворобливості цими розладами за 1985-1999 рр..

На кінець 1985 під диспансерним наглядом в амбулаторних психоневрологічних установах Російської Федерації перебували 1010530 (704,1 на 100 тис. населення) хворих з прикордонними психічними розладами. До 1987 р. число диспансерних хворих з ППР трохи збільшилося (на 1,8%), проте у зв'язку з виходом в 1988 р. «Положення про умови і порядок надання психіатричної допомоги населенню» змінилися принципи диспансерного обліку психічно хворих, що ухвалили пріоритет добровільності при отриманні психіатричної допомоги.

Починаючи з 1988 р. різко стало знижуватися число хворих ППР, які перебувають під диспансерним наглядом, і зростати число хворих, які отримують допомогу в консультативному порядку. У 1999 р. в Росії за психіатричною допомогою звернулися 1923438 чоловік (1291,5 на 100 тис. населення), що страждають прикордонними психічними розладами, що склало 47,8% від усіх звернулися протягом даного року за психіатричною допомогою. При цьому диспансерний контингент склав тільки 26,3% від усіх хворих ППР, які звернулися за допомогою протягом 1999 р., решта 73,7% отримували лікувально-консультативну допомогу в добровільному порядку, за зверненнями.

Аналізуючи динаміку показників хворобливості прикордонними психічними розладами за 1991-1999 рр.. (Див. табл. 19), слід зазначити, що вони постійно зростали. Так, показник хворобливості неврозами виріс на 23,8% і досяг в 1999 р. 347,1 хворих на 100 тис. населення, психопатиями - на 27% (92,3 на 100 тис. населення), специфічними симптомами і синдромами - на 15 , 9% (251,2 на 100 тис. населення), реактивними станами - на 60,8% (46,8 на 100 тис. населення), психосоматичними розладами - на 49,8% (45,8 на 100 тис. населення ), епілепсією без психозу і слабоумства - на 8,5% (106,3 на 100 тис. населення), наслідками захворювань судин головного мозку - на 36,5% (94,3 на 100 тис. населення), наслідками інших органічних уражень ЦНС - на 83,8% (272,8 на 100 тис. населення). І тільки показник хворобливості депресіями ендогенної і неуточненої етіології (нозологічна група з вельми розпливчастими діагностичними критеріями) різко знизився - у 4,8 рази (10,4 хворих на 100 тис. населення у 1999 р.), що можна пояснити тільки одним - перекодуванням цих хворих в інші діагностичні рубрики.

Динаміка показників захворюваності (числа хворих з уперше в житті встановленим діагнозом) прикордонними психічними розладами в Росії за 1991-1999 рр.. (Див. табл. 19) аналогічна динаміці показників хворобливості, з тією лише різницею, що показники захворюваності ростуть значно інтенсивніше показників хворобливості. Зокрема, показник захворюваності неврозами виріс на 44,5% і досяг в 1999 р. 84,8 вперше в житті хворих на 100 тис. населення, психопатиями - на 53,0% (15,3 на 100 тис. населення), специфічними симптомами і синдромами - на 17,4% (56,5 на 100 тис. населення), реактивними станами - в 2 рази (16,9 на 100 тис. населення), психосоматичними розладами - в 2 рази (20,3 на 100 тис . населення), епілепсією без психозу і слабоумства - на 23,4% (7,9 на 100 тис. населення), наслідками захворювань судин головного мозку - на 87,7% (15,0 на 100 тис. населення), наслідками інших органічних уражень ЦНС - в 2 рази (47,3 на 100 тис. населення в 1999 р.).

Таким чином, в останні роки серед населення Росії, за даними офіційної статистики, найбільш інтенсивно росте число хворих з психосоматичними розладами, реактивними станами і наслідками органічних уражень ЦНС.

Уявлення про клінічної та соціально-демографічній структурі хворих з прикордонними психічними розладами, врахованих диспансерної службою, дає аналіз, проведений А.А. Чуркіним за матеріалами перепису-перереєстрації психічно хворих жителів Москви. Виявилося, що інтенсивні показники врахованої захворюваності прикордонними психічними розладами склали для жителів Москви 111,8 випадку на 100 тис. населення. На відміну від загальноприйнятих даних про вираженому переважання при вибіркових епідеміологічних дослідженнях серед хворих з прикордонними психічними розладами жінок інтенсивні показники врахованої диспансерної службою захворюваності серед чоловіків значно вища (в 2 рази), ніж серед жінок. Найбільш високі показники врахованої захворюваності прикордонними психічними розладами виявлені серед дитячого населення - 293,0 випадку на 100 тис. дітей. При цьому переважання хлопчиків над дівчатками ще вище, ніж у загальній популяції, - в 2,3 рази.

Аналогічна картина виявлена ??і при аналізі інтенсивних показників врахованої хворобливості прикордонними психічними розладами, які склали для жителів Москви 1105,3 випадку на 100 тис. населення. На диспансерному обліку осіб чоловічої статі полягало в 2,1 рази більше, ніж осіб жіночої статі. Найбільш високі показники врахованого контингенту відзначені серед юнаків - 3080,8 на 100 тис. юнаків.

Детальний аналіз повіковий структури врахованої захворюваності та хворобливості прикордонними психічними розладами показав, що вони мають певні закономірності. Існує два вікових «піку»: перший - у віковій групі 5-9 років, причому початок він бере у віковій групі 3-4 роки; другий «пік» відзначається тільки у юнаків у віці 18-19 років. Зазначені вищі рівні врахованої захворюваності обумовлені головним чином існуючою системою обов'язкових профілактичних оглядів, у тому числі психіатрами, вироблених в дитячих дошкільних установах, при вступі до школи, а також - медичних оглядів юнаків при приписці до військкоматів і призов на військову службу. Середній вік, в якому беруть під диспансерний нагляд чоловіків з прикордонними психічними розладами (18,3 року), на 11 років менше, ніж у жінок (29,1 року).

Показник врахованої хворобливості прикордонними психічними розладами, подібно захворюваності, різко зростає у віковій групі 5-9 років, досягаючи максимуму у віці 10-14 років, і потім поступово знижується з невеликим підйомом серед жінок у віці 50 -54 років, а серед чоловіків - у віці 55-64 років. Середній вік складаються під диспансерним наглядом чоловіків (28,8 року) на 12 років менше, ніж у жінок (40,4 року).

По більшості діагностичних груп прикордонних психічних розладів показники врахованої захворюваності та хворобливості серед чоловіків значно вище, ніж серед жінок. Виняток становлять невротичні розлади, а також непсихотичні інволюційні і судинні розлади, показники врахованої захворюваності та хворобливості яких у жінок вища, ніж у чоловіків.

Рівні для чоловіків і жінок показники мають психогенні (реактивні) розлади.

 За соціальним станом серед вперше в житті врахованих диспансерної службою хворих з прикордонними психічними розладами різного віку основне місце займають особи, які перебувають на утриманні (54,3%) (за рахунок дітей і підлітків), а також зайняті фізичним (21,2%) і розумовою (12,9%) працею, а серед хворих працездатного віку - зайняті фізичною (45,3%) і розумовою (27,8%) працею. У структурі складаються під диспансерним наглядом хворих з прикордонними психічними розладами різного віку найбільше число становлять особи фізичної праці (34%), утриманці (31,5%), особи розумової праці (14,8%) і пенсіонери за віком (12,2% ), а серед хворих працездатного віку переважна більшість складають особи, зайняті фізичною (56,9%) і розумовою (24,6%) працею. 

 Враховуючи зростаюче з кожним роком число хворих з прикордонними психічними розладами, яким консультативно-лікувальна допомога надається без постановки на диспансерний нагляд, великий інтерес представляють дані про клінічну та соціально-демографічній структурі цього контингенту хворих. Виявилося, що серед усіх психічно хворих, узятих вперше в житті під диспансерне спостереження в 1988 р., хворі з прикордонними психічними розладами склали 41,1%, серед перекладених з диспансерного спостереження на консультативну форму надання допомоги - 70,3%, а серед первинних консультативних хворих - 90,2%. Інтенсивний показник числа консультативних хворих склав 729,8 на 100 тис. населення, причому цей показник серед чоловіків в 1,3 рази вище, ніж серед жінок. Найвищий інтенсивний показник відзначений у дітей - 1308,9 на 100 тис. дитячого населення (діти склали 33,7% всіх консультативних хворих з прикордонними психічними розладами). 

 Вікова структура показників поширеності пограничних психічних розладів у консультативних хворих, так само як і вікова структура показників врахованої захворюваності та хворобливості (підйом показників у дитячому та призовному віках), обумовлена ??головним чином великою увагою з боку батьків та лікарів-інтерністів до здоров'я дітей і підлітків. Зазначений у консультативних хворих підйом показників у віковій групі 40-44 роки обумовлений, мабуть, кількома взаємопов'язаними причинами, серед яких слід відзначити наступне: максимальна соціальна активність у цьому віці, що тягне за собою підвищену невротизацію; преклімактеричному перебудова організму, що викликає різні функціональні порушення ; наростаюча гіпоксія головного мозку, пов'язана з початком атеросклерозом судин головного мозку, що веде до загострення характерологічних рис і декомпенсації розладів особистості. Середній вік консультативних хворих з прикордонними психічними розладами чоловіків становить 25 років, що на 13,3 роки менше, ніж у жінок. 

 У дитячій віковій групі консультативних хворих відзначені найбільш високі показники поширеності специфічних розладів (енурез, заїкання, затримки розвитку і т. п.), непсихотических органічних уражень ЦНС і невротичних розладів. 

 У підлітків максимальні показники припадають на непсихотичні органічні ураження ЦНС. У працездатному віці переважають невротичні розлади, непсихотичні органічні ураження ЦНС і розлади особистості, а в пенсійному - невротичні розлади і непсихотичні органічні ураження ЦНС. 

 За ознакою соціального стану найбільш високі інтенсивні показники поширеності пограничних психічних розладів у консультативних хворих відзначаються серед утриманців (1336,4 на 100 тис. населення), пенсіонерів по інвалідності (865,0 на 100 тис.) і пенсіонерів за віком (782,2 на 100 тис.). 

 У шлюбі складаються 51,3% консультативних хворих, що на 17,8% менше общепопуляціонного показника і практично стільки ж, скільки серед диспансерного контингенту хворих з прикордонними психічними розладами. Серед хворих чоловіків більше осіб, які не перебували у шлюбі (34,9%), а серед хворих жінок - розлучених і овдовілих (33,3%). 

 Представлений порівняльний аналіз популяції хворих з прикордонними психічними розладами жителів Москви свідчить не тільки про кількісний скороченні хворих, що беруться під диспансерний динамічне спостереження, а й про зміни в їх діагностичної структурі. Зокрема, за період 1983-1988 рр.. питома вага хворих з прикордонними психічними розладами, вперше в житті врахованих психоневрологічними диспансерами, зріс з 32,4 до 45,1%. У той же час в 2,4 рази зменшилася частка хворих з невротичними розладами, а також з непсихотическими інволюційними і судинними розладами. Пояснюється це тим, що основна маса хворих з невротичними, непсихотическими інволюційними і судинними розладами стала спостерігатися консультативно. 

 Змінилася повозрастная структура: серед хворих зросла частка дітей (з 46,7% в 1983 р. до 63,8% в 1988 р.) і більш ніж в 2 рази зменшилася частка хворих пенсійного віку. Це свідчить про переорієнтацію психоневрологічних диспансерів на перспективні в плані одужання групи населення. 

 Сталося і зниження середнього віку вперше в житті врахованих хворих (у роках): серед чоловіків - з 18,3 в 1983 р. до 14,3 в 1988 р., серед жінок - з 29,1 до 17,8, серед хворих обох підлоги - з 22,3 до 15,2 років. 

 Таким чином, можна констатувати відбувається переорієнтацію психіатричної допомоги хворим з прикордонними станами, чітку тенденцію до її надання в загальномедичних установах. Наведені дані дозволяють прогнозувати збереження цієї тенденції і в найближчому майбутньому. 

 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "Клініко-епідеміологічний аналіз прикордонних психічних розладів."
  1.  Розділ II. Клініка пограничних психічних розладів.
      прикордонних психічних
  2.  Ю. А. Олександрівський. Прикордонні психічні розлади. Навчальний посібник., 2000

  3.  Розділ III. Профілактика і терапія хворих з прикордонними психічними розладами.
      прикордонними психічними
  4.  Розділ IV. Організація профілактичної та лікувальної допомоги хворим з прикордонними психічними расстройствамі.56
      прикордонними психічними
  5.  Про автора.
      прикордонної психіатрії, очолює Федеральний науково-методичний центр прикордонної психіатрії. Розробив концепцію про індивідуальний бар'єрі психічної адаптації, що є теоретичною базою для дослідження механізмів розвитку станів психічної дезадаптації, що супроводжуються невротичними розладами. Вперше описав групу соціально-стресових розладів. Багато уваги приділяє
  6.  Деякі узагальнення.
      аналізу всієї сукупності особливо психологічних і психопатологічних феноменів, які спостерігаються в широкому діапазоні - від індивідуальної норми до найбільш виражених порушень. Воно дозволяє простежити послідовність розвитку та формування етапів невротичних розладів. Це необхідно для наукового обгрунтування, часу і послідовності використання соціально-гігієнічних,
  7.  Діагноз. Підхід Мастерсона
      прикордонний синдром, нарциссическое, антисоціальна і шизоїдний розлади. Всередині категорії прикордонного синдрому є ряд підкатегорій, які відображають той же базисний конфлікт прикордонного синдрому, хоча і з різними стилями захисту проти депресії оставленности. Пасивно-агресивне розлад використовує пасивність в якості захисту, залежне - залежність і т.д. В основі різних
  8.  Нарциссическая особистісна організація интрапсихическим структура
      клініці интрапсихическая структура функціонує, як описано далі. Ексгібіціоністські нарциссическое розлад особистості Основні емоції пацієнта полягають у переживанні грандіозності Я. Він (або вона) виставляє напоказ своє грандіозне Я і шукає в терапевтові при трансферентного відіграші досконалу емпатію і чуйність, тобто захоплення і обожнювання - дзеркальне відіграш в
  9.  Передмова.
      клініки і терапії пограничних станів. Вони випливають як з власних наукових досліджень автора, так і з робіт співробітників Центру прикордонної психіатрії. Враховуючи вимоги, що пред'являються до будь-якого навчального посібника, - бути уніфікованим і зрозумілим для фахівців, пропоновані інтерпретації і дефініції, що випливають з проведених наукових розробок, викладаються при максимально можливому
  10.  Посилання.
      клініки / / Журн. невропатол. і психіатр. - 1970. - Вип. 8. 21) Ганнушкин П.Б. Психіатрія, її завдання, обсяг, викладання / / Вибрані праці. - М., 1964. 22) Зінов'єв П.М. Характер і конституція / / Наукове слово. - 1929. - № 5. 23) Халецький A.M. Рівні психічної діяльності. - М., 1970. 24) Лабори Г. Про пошуки основ психобіології / / Журн. невропатол. і психіатр. - 1958. -
  11.  Висновок.
      клініко-діагностичних та клініко-організаційних проблем прикордонної психіатрії існують як відносно старі, але в сучасних умовах «оновлені», так і нові питання, які потребують для свого розгляду чітких постановочних завдань і комплексних методично виправданих дослідних рішень. До числа основних клінічних проблем сучасної прикордонної психіатрії можуть бути віднесені
  12.  Панічні стани.
      аналізу всіх взаємин у складному сіндромогенезе хворобливих розладів, а також з індивідуально-типологічними особливостями хворого і характером психотравми - все це не дає можливості для диференційно-діагностичних обгрунтувань терапевтичної тактики. Панічні розлади не поглинають безлічі психічних, соматичних, вегетативних порушень у структурі прикордонних
  13.  Стаття 29. Визнання громадянина недієздатним
      психічний розлад, а таке, при якому громадянин не може розуміти значення своїх дій або керувати ними. Порядок визнання громадянина недієздатним регулюється ст. ст. 281 - 286 ЦПК. Справа про визнання громадянина недієздатним внаслідок психічного розладу може бути порушено в суді на підставі заяви членів його сім'ї, близьких родичів (батьків, дітей,