НА ГОЛОВНУ

Безпека життєдіяльності та охорона праці || Хімічні науки || Бізнес і заробіток || Гірничо-геологічна галузь || Природничі науки || Зарубіжна література || Інформатика, обчислювальна техніка та управління || Мистецтво. Культура || Історія || Літературознавство. Фольклор || Міжнародні відносини та політичні дисципліни || Науки про Землю || Загальноосвітні дисципліни || Психологія || Релігієзнавство || Соціологія || Техніка || Філологія || Філософські науки || Екологія || Економіка || Юридичні дисципліни
ГоловнаЮридичні дисципліниЮридичні словники, довідники та енциклопедії → 
« Попередня Наступна »
Саниахметова Н.А.. Юридичний довідник підприємця. Видання восьми. - X.: ТОВ «Одіссей». - 992 с., 2006 - перейти до змісту підручника

7.5. Договором міни (бартеру)

Загальні правила міни (бартеру) у сфері господарювання містяться в § 6 глави 30 ГК України.

Договір міни (бартеру) - це договір, за яким кожна зі сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар (ст.715 ЦК).

Уклавши договір міни (бартеру), кожна зі сторін втрачає право власності на майно, яке передає в обмін, і набуває право власності на майно, яке вимінює.

Договір міни, як і договір купівлі-продажу, відноситься до договорів, опосредствующее перехід права власності. Однак сфера застосований-ня договору міни значно вже, ніж договору купівлі-продажу, так як еквівалентом в товарних відносинах є в основному гроші.

На відміну від купівлі-продажу, при міні як еквівалент зазвичай виступають не гроші, а інше рівноцінне майно. Допускається укладення договорів міни з доплатою однією стороною певної грошової суми. Такі угоди з'єднують елементи договорів купівлі-продажу та міни, мають змішаний характер.

В даний час багато в чому не діють обмеження, які були передбачені для укладення державними підприємствами договору міни, у зв'язку з передбаченими в законах України «Про власність» та «Про підприємства в Україні» правами власників та підприємств здійснювати стосовно належного їм майна будь-які дії, що не суперечать закону, в тому числі право підприємств обмінювати належне їм майно з іншими підприємствами, а за певних умов - громадянами.

Кожен із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Тому до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. Поширення на відносини міни переважної більшості норм ЦК, що регулюють купівлю-продаж, свідчить про схожої правову природу цих договорів. Правила ГК, що стосуються умов дійсності договору, моменту виникнення права власності на товар і інші - застосовні до договору міни. Тому спори вирішуються на підставі статей ЦК, які стосуються договору купівлі-продажу.

Ряд правил, що стосуються купівлі-продажу, не можуть бути застосовані до договору міни зважаючи на специфіку змісту відносин за договором міни. Це, зокрема норми, що передбачають обов'язок покупця сплатити ціну товару, право покупця вимагати зменшення ціни, продаж товарів у кредит.

Характеристики договору - двосторонній, консенсуальний, відшкодувальний.

Основними новелами ЦК щодо договору міни є наступні: 1)

договір міни також іменується бартером; 2)

передбачена можливість встановлення за згодою сторін доплати за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості, 3)

визначено момент переходу права власності на обмінювані товари - воно переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань про передачу майна обома сторонами (якщо інше не передбачено договором або законом), 4)

зазначена можливість передбачати в договорі міни обмін майна на роботи (послуги), 5)

передбачена можливість застосування до договору міни не тільки загальних положень про купівлю-продаж (як це було передбачено в раніше діяв ЦК), а й положень про договір поставки, договір контра-ктаціі або інших договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст. 716 ЦК).

Різновидом договору міни є бартерний договір.

Операції купівлі-продажу, при яких в єдиному документі, що підписується сторонами, передбачаються взаємні зобов'язання сторін або провести безгрошовий обмін товарами дорівнює вартості, або прийняти в оплату поставлених однієї зі сторін товарів частково кошти і частково товари , іменуються зустрічною торгівлею. Другий варіант характеризує найбільш загальний ознака зустрічної торгівлі, перший - її окремий випадок, іменований бартером [Синецкий Б.І. Основи комерційної діяльності. - М., 1998. - С. 306].

Поширеність бартерних операцій в Україні викликана економічною кризою, що супроводжується кризою неплатежів, що й змушує підприємців обмежувати розрахунки грошима і здійснювати зустрічний обмін товарами. В умовах кризи за відсутності платіжних засобів бартерні операції негативно впливають на економічну ситуацію в Україні, оскільки скорочуються надходження до бюджету.

Правове регулювання бартерних операцій у зовнішньоекономічній діяльності має певні особливості, передбачені Законом України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 23.12.98 р.

Не слід змішувати товарообмінні (бартерні) операції та інші господарські операції.

Так, проведення підприємствами заліку взаємної заборгованості за договорами оренди та підряду не є товарообмінної (бартерної) операцією (оглядовий лист Вищого арбітражного суду України «Про практику вирішення окремих категорій спорів (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України з перегляду рішень, ухвал, постанов) »від 22.

09.2000 р. № 01-8/516).

Рішенням арбітражного суду задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Товариство) про визнання недійсним рішення державної податкової інспекції про нарахування податку на прибуток та застосування фінансових санкцій з посиланням на те, що проведений між суспільством і його контрагентом за договором взаємозалік заборгованості не є товарообмінної (бартерної) операцією і, відповідно, посилання державної податкової інспекції на порушення позивачем підпунктів 11.2.3. і 11.3.4. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якими визначені дати збільшення валових витрат та валового доходу, є безпідставною.

Постановою першого заступника голови арбітражного суду рішення суду залишено без зміни з тих же підстав.

У заяві про перегляд постанови і рішення арбітражного суду державна податкова інспекція просила скасувати постанову і рішення суду і відмовити в задоволенні позову у зв'язку з тим, що за звітний період позивачем були занижені платежі з податку на прибуток. Суспільство виробляло розрахунки з контрагентом за договором арен-ди не коштами, а шляхом здійснення товарообмінних (бартерних) операцій, надаючи орендодавцю послуги з перевезень, причому товариствам в порушення підпунктів п.2.3. і 11.3.4. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» неправомірно збільшені валові витрати по цих операціях.

Розглянувши матеріали справи, судова колегія Вищого арбітражного суду України з перегляду рішень, ухвал, постанов встановила таке.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що між позивачам та іншим підприємством було укладено договори оренди (Позивач є орендарем за цими договорами) та договори підряду (Позивач є підрядником за цими договорами). Згадані договори не збігаються як з предмета, так і за часом ув'язнення.

Згідно п. 1.19 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» бартер (товарний обмін) - це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, відмінній від грошової, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг), тобто бартер здійснюється в межах однієї господарської операції (договору).

У даному випадку взаємовідносини сторін за договорами оренди і підряду не є заснованими на бартері.

З урахуванням викладеного судовою колегією Вищого арбітражного суду України з перегляду рішень, ухвал, постанов залишені без зміни постанову та рішення арбітражного суду [Бізнес. Бухгалтерія. - 2000. - № 49. - С.83, № 50. - С.96].

Особливості оподаткування бартерних операцій. У Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» бартер (товарний обмін) визначено як господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, відмінній від грошової, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

У ст. 7.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачені особливості оподаткування товарообмінних (бартерних) операцій. Доходи та витрати від здійснення товарообмінних (бартерних) операцій визначаються платником податку виходячи з договірної ціни такої операції, але не нижче звичайних цін. Платник податку подає розрахунок фінансових результатів товарообмінних (бартерних) операцій разом із розрахунком податку на прибуток до податкового органу за місцезнаходженням такого платника податку.

При оподаткуванні бартерних операцій датою збільшення податкового доходу та виникнення податкових зобов'язань вважається одне з передують цьому подій:

дата відвантаження платником податку товарів або оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт ( послуг);

дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт їх отримання.

Датою збільшення валових витрат та виникнення права на податковий кредит вважається дата здійснення заключної (балансуючої) проводки.

У разі здійснення часткових поставок товарів (послуг, робіт) валові витрати збільшуються на вартість таких часткових поставок (робіт, послуг), а право на отримання податкового кредиту під час таких операцій виникає на дату здійснення кожної з частин балансує (заключної) операції в сумі, пропорційній цим частинам.

Під час здійснення бартерних операцій на території України податок на додану вартість нараховується за повною ставкою, у тому числі під час обміну товарами (роботами, послугами), операції по яких звільняються від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою в разі продажу.

Право на отримання податкового кредиту не передбачено, якщо товари (роботи, послуги) отримані від одного постачальника з податкової накладної, а розрахунки (як у грошовій формі оплати, так і в товарній, при факторингових операціях, при передачі вексельних прав) за них проведені з іншими підприємствами, а не безпосередньо з постачальниками.

Згідно п.4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі продажу товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижче звичайних цін .

Відповідно до п. 1.11 ст. 1 вищеназваного Закону звичайні ціни розуміються у значенні, визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Звичайна ціна визначена в Законі «Про оподаткування прибутку підприємств» як ціна реалізації товарів (робіт, послуг) продавцем, включаючи суму нарахованих (сплачених) відсотків, вартість іноземної валюти, яка може бути отримана у разі їх продажу особою, не пов'язаним з продавцем за звичайних умовах ведення господарської діяльності (п. 1.20). Згідно п. 1.32 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі, якщо ціни внутрішньої реалізації підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена ??згідно з принципами такого регулювання. Якщо податкові органи за результатами документальних перевірок мають підстави для висновків щодо правомірності визначення рівня звичайних цін платником податку, ці органи мають право звернутися із запитом, а платник податку зобов'язаний за таким запитом надати обгрунтування рівня таких цін.

Певні критерії та визначення поняття «звичайна ціна» містяться і в інших нормативно-правових актах. Так, в п. 13 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23.07.98 р. № 817/98 встановлено, що індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях встановлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі товари (роботи, послуги).

 Звичайна ціна - ціна, що становить не менше 85 відсотків середньозваженої ціни реалізації аналогічної продукції за будь-яким угодам купівлі-продажу, укладеними платником податків протягом 60 календарних днів, що передували даті реалізації. Так визначена звичайна ціна у Порядку звернення стягнення на рухоме майно, що перебуває у податковій заставі, для погашення податкової заборгованості платника податків (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності) та реалізації такого майна, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.98 р. № 941. 

 Державна податкова адміністрація України розглянула лист щодо питання оподаткування податком на додану вартість і повідомила наступне. 

 У ст. 12 Указу Президента України від 07.08.98 р. № 857/98 «Про деякі зміни в оподаткуванні" встановлено, що при здійсненні бартерних (товарообмінних) операцій на території України податок на додану вартість справляється за повною ставкою, у тому числі при обміні товарами ( роботами, послугами), операції з продажу яких звільняються від оподаткування чи оподатковуються за нульовою ставкою. Право на отримання податкового кредиту при здійсненні таких операцій виникає в дату здійснення кожної з частин заключної (балансуючої) операції в сумі, пропорційній таким частинам. Вищевказана норма не поширюється на здійснення бартерних (товарообмінних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності, пов'язаної з вивезенням (експортом) товарів за межі митної території України і ввезенням (імпортом) товарів на митну територію України. 

 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "7.5. Договором міни (бартеру)"
  1.  Форма авторського договору
      договір повинен укладатися в письмовій формі. У деяких випадках Закон допускає укладення авторського договору в усній формі або шляхом застосування особливого порядку укладання договорів. Крім того, згідно загальним правилом, передбаченим російським цивільним законодавством, відсутність письмової форми договору не тягне його недійсність, а тільки позбавляє сторони у разі звернення до
  2.  Оформлення договору
      договір укладено між: 1) ___ (далі - Правовласник), з одного боку, і 2) ___ (далі - Правонаступник), з іншого боку, надалі разом іменуються Сторони. Зрозуміло, замість слова «правовласник» залежно від ситуації можна використовувати будь-які інші слова для позначення передавальної права сторони договору - «автор», «спадкоємець»,
  3.  Договори про створення твору (авторські договори замовлення)
      договором не буде передбачено ніяких умов про передачу прав, то особа, яка замовила портрет, зможе володіти його оригіналом на праві власності, але для створення копій і навіть для показу створеної картини на виставці буде потрібно отримувати додаткову згоду у художника або того, кому він передасть свої права на створений ним твір. Зрозуміло, особа, яка замовила створення твору і
  4.  Умови про території в авторському договорі
      договором дозволяється здійснювати використання творів, доцільно якомога точніше визначати в самому договорі. Правда, як і для термінів передачі прав, стосовно території чинне законодавство містить доповнюю норму, згідно з якою «за відсутності в авторському договорі умови про територію, на яку передається право, дія переданого за договором права
  5.  7.2. ДОГОВІР ПОСТАВКИ
      7.2. ДОГОВІР
  6.  7.8. ДОГОВІР ОРЕНДИ ЗЕМЛІ
      7.8. ДОГОВІР ОРЕНДИ
  7.  7.6. Договір найму (оренди)
      7.6. ДОГОВІР НАЙМУ
  8.  Умова про винятковість прав, переданих за авторським договором
      договорі слід вказувати, які права по ньому передаються - виключні або невиключні. Формулювання при передачі виключних прав може бути простою. Права передаються правонаступникам на винятковій основі. Або дещо більш складною: Стосовно зазначених у цьому договорі способів використання Творів Права передаються правонаступникам на винятковій основі,
  9.  ТЕМА 3. ТЕОРІЇ ПРИРОДНОГО ПРАВА ТА ГРОМАДСЬКОГО ДОГОВОРУ В ФІЛОСОФІЇ НОВОГО ЧАСУ
      договорі: Трактати. М., 1998. С. 67-68, 93-97, 102, 104-105, 106 - 122, 139-132, 136-139. Руссо Ж.-Ж.. Про суспільний договір, або Принципи політичного права / / Про суспільний договір: Трактати. М., 1998. С. 198-213, 216-224, 232-233, 238-240, 270-271. Філософія епохи ранніх буржуазних революцій. М., 1983. С. 223-252. Асмус В.Ф. Жан-Жак Руссо / / Асмус В.Ф. Історико-філософські етюди. М.,
  10.  § 3. Загальна часткова власність
      договір купівлі-продажу частки у праві спільної власності може бути укладений також і за результатами торгів, організатором яких виступає сам учасник спільної часткової власності (ст. 447 ЦК), в літературі обговорюється питання про дію переважного права купівлі і в цьому випадку. Так, К.І. Скловський вважає, що "... не тільки публічні торги, а й торги, що проводяться продавцем у приватному
  11.  Передача прав на твір. Авторські договори
      договором. Дану формулювання прийнято тлумачити розширено. У російському цивільному праві визначальне значення має не назва, а зміст договору. Таким чином, не настільки вже важливо, як саме називатиметься договір, по якому передаються авторські права, - «авторський договір», «договір про передачу авторських прав», просто «договір», «угода», «контракт» чи інакше. Головне, щоб у
  12.  Терміни охорони авторських та суміжних прав
      договірного регулювання. Розробники, по-перше, ввели нову термінологію, а по-друге, допустили можливість укладення договору про «відчуження виключного права на твір», тобто його передачі правонабувач в повному обсязі і назавжди. Раніше існувала і в даний час продовжує діяти двочленна система авторських договорів про використання твору:
  13.  ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ З ОКРЕМИХ ТЕМ
      договору. Оферта може бути відкликана. Покупець у будь-який момент може заявити про розірвання договору. При достроковій поставці покупець може відмовитися від неї. Якщо ціна залежить від ваги, то потрібно враховувати брутто. Сторона має право на відсотки з простроченої суми. Сторона ніколи не має права утримувати товар. Покупець ніколи не зобов'язаний сплатити ціну при втраті або по-пошкоджень товару.
  14.  ПЕРЕДМОВА ДО ДРУГОГО ВИДАННЯ
      договорів у сфері підприємництва значне число суперечок виникає у зв'язку з укладенням та виконанням договорів оренди, тому в спеціальні підрозділи виділені договори оренди державного та комунального майна і договір оренди землі. Зовнішньоекономічні договори (контракти) викликають істотні труднощі в підприємницькій практиці, у зв'язку з чим аналіз їх правового