Головна
Безпека життєдіяльності та охорона праці || Хімічні науки || Бізнес і заробіток || Гірничо-геологічна галузь || Природничі науки || Зарубіжна література || Інформатика, обчислювальна техніка та управління || Мистецтво. Культура || Історія || Літературознавство. Фольклор || Міжнародні відносини та політичні дисципліни || Науки про Землю || Загальноосвітні дисципліни || Психологія || Релігієзнавство || Соціологія || Техніка || Філологія || Філософські науки || Екологія || Економіка || Юридичні дисципліни
ГоловнаЮридичні дисципліниЮридичні словники, довідники та енциклопедії → 
« Попередня Наступна »
Саниахметова Н.А.. Юридичний довідник підприємця. Видання восьми. - X.: ТОВ «Одіссей». - 992 с., 2006 - перейти до змісту підручника

13.7. ЗАКОНОДАВСТВО Про природні монополії

Законодавство України про природні монополії складається із Закону «Про природні монополії», Повітряного кодексу України, Кодексу торговельного мореплавства України, законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про Антимонопольний комітет України »,« Про транспорт »,« Про зв'язок »,« Про трубопровідний транспорт »,« Про залізничний транспорт »,« Про захист від недобросовісної конкуренції »,« Про електроенергетику », інших законів України, що встановлюють особливості здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій .

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, які містить Закон «Про природні монополії», то застосовуються правила міжнародного договору.

Основним серед названих нормативно-правових актів є Закон України «Про природні монополії» від 20.04.2000 р. (далі - Закон).

Цей закон визначає правові, економічні та організаційні засади державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій в Україні.

Його метою є забезпечення ефективності функціонування ринків, що перебувають у стані природної монополії, на основі збалансування інтересів суспільства, суб'єктів природних монополій та споживачів їх товарів.

Сфера дії Закону: його дія поширюється на відносини, що виникають на товарних ринках України, які перебувають у стані природної монополії, та на суміжних ринках за участю суб'єктів природних монополій. Передбачене Законом регулювання діяльності суб'єктів природних монополій не застосовується у сферах, що не відносяться до природних монополій (якщо інше не встановлено законами України). Законодавством про природні монополії можуть установлюватися особливості регулювання діяльності суб'єктів природних монополій на окремих товарних ринках.

Визначальними для правового регулювання діяльності суб'єктів природних монополій є законодавчі визначення термінів, дані в ст. 1 Закону.

Це насамперед два поняття: «природна монополія» і «суб'єкт природної монополії».

Природна монополія - ??стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку ефективніше за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва) , а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги) (далі - товари).

Суб'єкт природної монополії визначений у Законі як суб'єкт господарювання (юридична особа) будь-якої форми власності (монопольне утворення), який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії.

Сфери діяльності суб'єктів природних монополій, які регулюються, визначені в ст.5 Закону: -

транспортування нафти і нафтопродуктів трубопроводами; -

транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподіл; -

транспортування інших речовин трубопровідним транспортом; -

передача та розподіл електричної енергії; -

користування залізничними коліями, диспетчерськими службами, вокзалами та іншими об'єктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничного транспорту загального користування; -

управління повітряним рухом; -

зв'язок загального користування; -

централізоване водопостачання та водовідведення; -

централізована поставка теплової енергії; -

спеціалізовані послуги транспортних терміналів, портів, аеропортів за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Перелік суб'єктів природних монополій складається та ведеться Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень.

Суміжний ринок - товарний ринок, не перебуває у стані природної монополії, для суб'єктів якого реалізація вироблених товарів або використання товарів інших суб'єктів господарювання неможливі без безпосереднього використання товарів, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій.

До суміжних ринків, що регулюються відповідно до Закону, належать: -

поставка природного газу та інших речовин, транспортування яких здійснюється трубопровідним транспортом; -

зберігання природного газу в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності із зберігання природного газу (ліцензійними умовами); -

внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів і вантажів залоз-нодорожним , повітряним, річковим і морським транспортом; -

виробництво електричної енергії в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії (ліцензійними умовами); -

поставка електричної енергії; -

виробництво теплової енергії (крім випадків, коли вона використовується виключно для внутрішньовиробничих потреб) в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з виробництва теплової енергії ( ліцензійними умовами); -

надання послуг міжміського та міжнародного телефонного зв'язку.

Терміни «суб'єкт господарювання», «конкуренція», «монопольне утворення», «ринок товару (товарний ринок)", "товар" вживаються у відповідних значеннях, визначених Законом України «Про захист економічної конкуренції» .

У розділі II Закону визначені основні правові засади державного регулювання природних монополій, у тому числі органи та предмет регулювання.

У ст.4 Закону визначені органи, які регулюють діяльність суб'єктів природних монополій.

Регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сферах, визначених у Законі, здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до Закону.

У випадках, встановлених законом, регулювання діяльності суб'єктів природних монополій може здійснюватися органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Якщо діяльність суб'єктів природних монополій, що підлягає регулюванню згідно із Законом, спрямована на задоволення потреб окремого регіону, то функції регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, визначені Законом, можуть бути делеговані в установленому порядку Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям з наданням їм повноважень, передбачених ст. 14 Закону.

Державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства у сферах природних монополій здійснюється Антимонопольним комітетом України відповідно до його компетенції.

Громадський контроль за діяльністю суб'єктів природних монополій здійснюють об'єднання споживачів у порядку, встановленому законодавством.

Органи, які регулюють діяльність суб'єктів природних монополій, сприяють здійсненню об'єднаннями споживачів громадського контролю за діяльністю суб'єктів природних монополій.

Діяльність суб'єктів природних монополій у сферах, визначених у ст. 5 Закону, а також діяльність суб'єктів господарювання на суміжних ринках підлягає ліцензуванню відповідно до закону.

Предметом регулювання діяльності суб'єктів природних монополій згідно з Законом є:

ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;

доступ споживачів до товарів, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;

інші умови здійснення підприємницької діяльності у випадках, передбачених законодавством.

Регулювання діяльності суб'єктів природних монополій здійснюється на основі таких принципів: гласності та відкритості процедур регулювання; адресності регулювання, його спрямованості на конкретний суб'єкт природної монополії;

самоокупності суб'єктів природних монополій ; стимулювання підвищення якості товарів і задоволення попиту на них;

забезпечення захисту прав споживачів.

При регулюванні цін (тарифів) на товари суб'єктів природних монополій враховуються:

витрати, які відповідно до законів про оподаткування відносяться на валові витрати виробництва та обігу;

податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів;

вартість основних виробничих фондів, амортизаційні відрахування, потреби в інвестиціях, необхідних для відтворення основних виробничих фондів;

очікуваний прибуток від можливої ??реалізації товарів за різними цінами (тарифами);

віддаленість різних груп споживачів від місця виробництва товарів; до

відповідність якості товарів, що виробляються (реалізуються), потребам споживачів;

державні дотації та інші форми державної підтримки. Органи, які регулюють діяльність суб'єктів природних монополій, при прийнятті рішень про такому регулюванні враховують інформацію про діяльність суб'єкта природної монополії, надану об'єднаннями споживачів, суб'єктами природних монополій, іншими зацікавленими особами.

У ст. 10 Закону сформульовані основні обов'язки суб'єктів природних монополій:

дотримуватися встановленого порядку ціноутворення, стандарти і показники безпеки та якості товару, а також інші умови і правила здійснення підприємницької діяльності, визначені в ли-ценз на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках;

вести окремий бухгалтерський облік за кожним видом діяльності, що підлягає ліцензуванню;

забезпечувати на недискримінаційних умовах реалізацію вироблених ними товарів споживачам, а також не перешкоджати реалізації угод між виробниками, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, та споживачами;

надавати органам, які регулюють їх діяльність, документи та інформацію, необхідні для виконання цими органами своїх повноважень, в обсягах та в терміни , встановлені відповідними органами;

забезпечувати посадовим особам органів, що регулюють їх діяльність, доступ до документів та інформації, необхідних для здійснення цими органами своїх повноважень, а також до об'єктів, устаткування і земельних ділянках, наявними в їх власності або у користуванні.

Суб'єкти природних монополій не можуть вчиняти дії, які призводять або можуть призвести до неможливості виробництва (реалізації) товарів, щодо яких здійснюється регулювання відповідно до Закону, або до заміни їх іншими товарами, не однаковими за споживчими характеристикам.

Національні комісії регулювання природних монополій (далі - Комісії) є центральними органами виконавчої влади зі спеціальним статусом, які утворюються та ліквідуються Президентом України.

Закон надав Комісіям широкі повноваження. Комісії мають право:

отримувати документи, статистичну та іншу інформацію про діяльність суб'єктів природних монополій, необхідні для здійснення покладених на них функцій;

приймати в межах своєї компетенції в порядку , встановленому положеннями про комісії, рішення, обов'язкові для виконання суб'єктами природних монополій;

приймати рішення про накладення штрафів на суб'єктів природних монополій у випадках, передбачених Законом;

складати протоколи про порушення посадовими особами суб'єктів природних монополій законодавства про природні монополії відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення;

застосовувати в установленому законом порядку відповідні санкції до суб'єктів природних монополій та суб'єктам господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, за порушення ними умов і правил здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках (ліцензійних умов);

 приймати з питань, що належать до їх компетенції, нормативні акти, контролювати їх виконання; 

 встановлювати для суб'єктів природних монополій у порядку, визначеному комісіями, вимоги щодо здійснення ними підприємницької діяльності, яка не належить до сфери природних монополій, у разі, якщо ця діяльність має вплив на ринок, що знаходиться у стані природної монополії; 

 звертатися до суду (господарського суду) з відповідними позовними заявами в разі порушення суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, норм Закону.

 При незгоді з рішенням комісії суб'єкти природних монополій, суб'єкти господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, об'єднання споживачів та інші зацікавлені особи мають право у місячний термін з дня отримання копії рішення оскаржити його в судовому порядку. 

 Оскарження рішень комісій у судовому порядку не зупиняє їх виконання. 

 Суду (господарського суду) за клопотанням суб'єктів або за своєю ініціативою може зупинити виконання рішення комісії на час розгляду справи в суді. 

 Рішення комісій про накладення штрафів на суб'єктів природних монополій виконуються в порядку, передбаченому ст. 17 Закону. 

 Розділ IV Закону регламентує відповідальність суб'єктів природних монополій, їх посадових осіб та органів, що регулюють їх діяльність. 

 Одним із заходів відповідальності є накладання національними комісіями регулювання діяльності суб'єктів природних монополій штрафів на суб'єктів природних монополій за: 

 несвоєчасне надання інформації органам, які регулюють діяльність суб'єктів природних монополій, - у розмірі до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 

 ненадання інформації органам, які регулюють діяльність суб'єктів природних монополій, або надання завідомо недостовірних даних - у розмірі до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 

 невиконання або несвоєчасне виконання рішень органів, які регулюють діяльність суб'єктів природних монополій, та порушення умов та правил здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках (ліцензійних умов) - у розмірі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 

 Сума штрафів, накладених на суб'єктів природних монополій, зараховується до Державного бюджету України. 

 Суб'єкти природних монополій, на яких накладено штраф, сплачують його у тридцятиденний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. 

 За кожен день прострочення сплати штрафу нараховується пеня у розмірі одного відсотка суми штрафу. 

 У разі відмови суб'єктів природних монополій від сплати штрафу штраф стягується за рішенням суду (господарського суду) (ст. 17 Закону). Посадові особи суб'єктів природних монополій несуть адміністра-тивне відповідальність за невиконання або несвоєчасне виконання рішень органів, які регулюють діяльність суб'єктів природних монополій, ненадання чи несвоєчасне надання інформації цим органам або надання завідомо недостовірних даних у порядку, передбаченому Кодексом України про адміністративні правопорушення (ст. 18) . 

 До числа санкцій за порушення законодавства суб'єктами природних монополій відноситься також вилучення незаконно отриманих прибутку, виручки та відшкодування збитків. 

 Прибуток, отриманий суб'єктами природних монополій у результаті порушення норм Закону, вилучається в судовому порядку до Державного бюджету України. 

 Виручка, отримана суб'єктами природних монополій у результаті порушення встановлених органами, які регулюють діяльність суб'єктів природних монополій, рівня цін (тарифів) вилучається до відповідного бюджету згідно з законодавством про ціни і ціноутворення. 

 Збиток, заподіяний діяльністю чи бездіяльністю суб'єктів природних монополій у результаті порушення норм Закону, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому цивільним законодавством України. 

 Важливо відзначити, що відповідальність за порушення законодавства про природні монополії має взаємний характер: Закон передбачає відповідальність не тільки суб'єктів природних монополій, а й органів, що регулюють діяльність цих суб'єктів, та їх посадових осіб. 

 Збиток, заподіяний в результаті прийняття неправомірних рішень, дій чи бездіяльності органів, які регулюють діяльність суб'єктів природних монополій, що порушують норми Закону, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому цивільним законодавством України. 

 Посадові особи органів, регулюють діяльність суб'єктів природних монополій, за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, у тому числі за розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю, несуть відповідальність у порядку, визначеному законами України. 

 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "13.7. ЗАКОНОДАВСТВО Про природні монополії"
  1.  Частина П. Дослідження промислової Монополії
      Частина П. Дослідження промислової
  2.  13.1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЗАХИСТ ЕКОНОМІЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ
      законодавства. Згідно ч.І ст.25 Господарського кодексу України держава під держівает конкуренцію як змагання між суб'єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням придбання ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб'єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб'єкти
  3.  Питання для самопідготовки
      природна, вимушена і насильницька маргіналізація? Наведіть приклади. 13. У чому специфіка корпоративних елементів соціальної структури? 14. Чим характеризуються різні види соціальної мобільності? 15. У чому полягають передумови формування середнього класу в Росії? 16. Яка соціальна структура російського
  4.  «Монополія» в авторському праві
      законодавство не застосовується. Водночас Закон про авторське право не містить механізмів обмеження числа організацій по колективному управлінню, що діють в кожній області використання. Результат творчої діяльності Поняття «результат творчої діяльності" в законодавстві не визначено, відсутнє однозначне його тлумачення в працях російських фахівців з
  5.  Глава 2. Законодавство та інші правові акти про правоохоронні органи
      Глава 2. Законодавство та інші правові акти про правоохоронні
  6.  Автори й інші первинні власники авторських прав
      законодавства автором завжди визнається людина - «фізична особа, творчою працею якої створено твір» (ст. 4 Закону про авторське право). Згідно з російським законодавством авто-ром може бути тільки людина - фізична особа. Проте слід враховувати, що при наданні охорони твору відповідно до міжнародних договорів автор твору визначається в
  7.  Просування в еліту.
      природного соціального переміщення вгору «від імені та за наказом» зацікавленої «маси». Поселенські спільності висувають своїх депутатів, а партії та громадські організації - своїх. У проміжку між виборами вони «смикають» своїх представників або терпляче сподіваються, що у тих дістане совісті (точніше, почуття солідарності) що-небудь зробити для задоволення потреб виборців.
  8.  ПЕРЕДМОВА
      законодавстві України, що регулює підприємницьку діяльність. У цій книзі дається аналіз правового регулювання підприємництва в Україні, щоб читач міг зрозуміти, що ж потрібно знати про законодавство, щоб юридично грамотно займатися підприємництвом. Підприємцям необхідно знати умови здійснення підприємницької діяльності (державної
  9.  § 2. Чому категорія "речове право" поступово з радянського цивільного законодавства зникла? Загальний підхід до вивчення права власності в радянський період
      законодавства зникла? Загальний підхід до вивчення права власності в радянський
  10.  § 3. Сучасний стан вчення про речовому праві і праві власності
      законодавстві Росії. Спочатку ця категорія з'явилася в Законі СРСР від 6 березня 1990 р. "Про власність в СРСР" і в Законі РРФСР від 24 грудня 1990 р. "Про власність в РРФСР". У частині першій чинного Цивільного кодексу РФ (далі - ГК РФ) речових прав присвячений спеціальний розд. II, який містить близько 100 статей. Але тільки спеціальним розділом норми про речові права в ГК РФ не
  11.  Шарль Луї Монтеск'є (1689-1755)
      законодавства. Розрізняючи в історії три форми правління, Монтеск'є вище всього ставить республіку, де панує принцип політичної чесноти - любов до законам, отечеству, готовність жертвувати собою в його інтересах. У монархії основним моральним принципом є честь, під якою Монтеск'є має через забобони, пов'язані з чинами, родовитістю і т.п. Він піддає критиці
  12.  Самнер Вільям Грем (1840-1910)
      природного відбору та боротьби за існування; автоматичний і неухильне характер соціальної еволюції. Виходячи з цього Самнер розглядав соціальну нерівність як природне і необхідна умова існування цивілізації; він був прихильником стихійності у соціальному розвитку і супротивником державного регулювання, реформ і тим більше революційних перетворень суспільного
  13.  Текст Закону Російської Федерації «Про авторське право і суміжні права» (чинна редакція)
      законодавства Російської Федерації 26 липня 2004 року № 30, ст. 3090 і в «Російській газеті» 28 липня 2004 року набув чинності з дати опублікування). Зміни, передбачені Федеральним законом від 20 липня 2004 р. № 72-ФЗ, набули чинності з 26 липня 2004 р. (дня офіційного опублікування Федерального закону в Зборах законодавства Російської Федерації 26 липня 2004 року № 30, ст. 3090),
  14.  Відмінності між авторськими і суміжними правами
      законодавстві розрізняють авторські та суміжні права. Звичайно затверджується, що авторські права повинні забезпечувати охорону творів - результатів творчої діяльності авторів, а суміжні права хіба примикають до авторських, але з їх допомогою охороняються зовсім інші об'єкти: - виконання - результати творчої діяльності артистів-виконавців; - фонограми - звукозапису; - передачі
  15.  Реєстрація автрскіх прав
      законодавства не потрібно будь-якої реєстрації авторських прав. Для виникнення і здійснення авторських прав, у тому числі для їх захисту, не потрібно ніякого спеціального оформлення, посвідчення авторських прав або дотримання будь-яких інших формальностей. Зрозуміло, відсутність формальностей полегшує положення авторів творів, які позбавлені необхідності для охорони
  16.  Російське законодавство про авторське право
      законодавства Безліч складнощів пов'язано з особливостями розвитку авторського права в Росії. Так, чинне російське законодавство про авторське право кардинальним чином відрізняється від законодавства, яке діяло в СРСР. Раніше питання охорони авторських прав регулювалися Цивільним кодексом (далі-ГК) РРФСР 1964 р., який був розрахований на умови радянського часу, в