НА ГОЛОВНУ

Безпека життєдіяльності та охорона праці || Хімічні науки || Бізнес і заробіток || Гірничо-геологічна галузь || Природничі науки || Зарубіжна література || Інформатика, обчислювальна техніка та управління || Мистецтво. Культура || Історія || Літературознавство. Фольклор || Міжнародні відносини та політичні дисципліни || Науки про Землю || Загальноосвітні дисципліни || Психологія || Релігієзнавство || Соціологія || Техніка || Філологія || Філософські науки || Екологія || Економіка || Юридичні дисципліни
ГоловнаЮридичні дисципліниЮридичні словники, довідники та енциклопедії → 
« Попередня Наступна »
Саниахметова Н.А.. Юридичний довідник підприємця. Видання восьми. - X.: ТОВ «Одіссей». - 992 с., 2006 - перейти до змісту підручника

11.2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Законодавство України у сфері інноваційної діяльності базується на Конституції України і складається із законів України «Про інвестиційну діяльність», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про наукову і науково- технічну експертизу »,« Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків »,« Про спеціальну економічну зону «Яворів», Закону «Про інноваційну діяльність» та інших законодавчих актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» від 16.01.2003 р. визначає засади формування та реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності в Україні.

Правові, економічні та організаційні основи государственногр регулювання інноваційної діяльності в Україні визначає Закон України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 р. (далі - Закон). Він також встановлює форми стимулювання державою інноваційних процесів і спрямований на підтримку розвитку економіки України інноваційним шляхом.

Згідно з цим Законом державну підтримку одержують суб'єкти господарювання всіх форм власності, що реалізують в Україні інноваційні проекти, і підприємства всіх форм власності, що мають статус інноваційних.

При аналізі Закону слід враховувати, що в ст. I дано визначення ряду термінів, що мають відношення до інноваційної діяльності.

Так, термін «інновації» вживається у такому значенні - новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.

Інноваційна діяльність визначається як діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг.

Крім того, дано визначення таких термінів: інноваційний продукт-результат науково-дослідної і (або) дослідно-конструкторської розробки, що відповідає вимогам, встановленим Законом;

інноваційна продукція - нові конкурентоздатні товари чи послуги, що відповідають вимогам, встановленим Законом;

інноваційний проект - комплект документів, що визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів (у тому числі інвестиційних) щодо створення і реалізації інноваційного продукту і (або ) інноваційної продукції;

пріоритетний інноваційний проект - інноваційний проект, що належить до одного з пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, затверджених Верховною Радою України;

інноваційне підприємство (інноваційний центр, технопарк , технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор тощо) - підприємство (об'єднання підприємств), що розробляє, виробляє і реалізує інноваційні продукти і (або) продукцію чи послуги, обсяг яких у грошовому вимірі перевищує 70 відсотків його загального обсягу продукції і (або ) послуг;

інноваційна інфраструктура - сукупність підприємств, організацій, установ, їх об'єднань, асоціацій будь-якої форми власності, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні і т. п.).

У Законі визначено мету та принципи державної інноваційної політики.

Головною метою державної інноваційної політики є створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-тех-нічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго-та ресурсозберігаючих технологій, виробництва та реалізації нових видів конкурентоспроможної продукції.

Основними принципами державної інноваційної політики є:

орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки України; визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку; формування нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності;

створення умов для збереження, розвитку і використання вітчизняного науково-технічного та інноваційного потенціалу;

забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово-кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності;

ефективне використання ринкових механізмів для сприяння інноваційній діяльності, підтримка підприємництва у науково-про-виробничій сфері;

здійснення заходів на підтримку міжнародної науково-технологічної кооперації, трансферу технологій, захисту вітчизняної продукції на внутрішньому ринку та її просування на зовнішній ринок;

фінансова підтримка, здійснення сприятливої ??кредитної, податкової та митної політики у сфері інноваційної діяльності; сприяння розвитку інноваційної інфраструктури; інформаційне забезпечення суб'єктів інноваційної діяльності; підготовка кадрів у сфері інноваційної діяльності. У Законі також зазначені об'єкти і суб'єкти інноваційної діяльності.

Відповідно до ст.4 Закону об'єктами інноваційної діяльності є:

інноваційні програми та проекти; нові знання та інтелектуальні продукти; виробниче обладнання та процеси; інфраструктура виробництва і підприємництва; організаційно -технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери; сировинні ресурси, засоби їх видобування і переробки; товарна продукція;

механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.

Відповідно до ст.5 Закону суб'єктами інноваційної діяльності можуть бути фізичні і (або) юридичні особи України, фізичні і (або) юридичні особи іноземних держав, особи без громадянства, об'єднання цих осіб, які провадять в Україна інноваційну діяльність і (або) залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи запозичені кошти в реалізацію в Україні інноваційних проектів.

У розділі II Закону визначено правові початку державного регулювання у сфері інноваційної діяльності.

Державне регулювання інноваційної діяльності здійснюється шляхом:

визначення та підтримки пріоритетних напрямів інноваційної діяльності державного, галузевого, регіонального та місцевого рівнів;

формування та реалізації державних, галузевих, регіональних і місцевих інноваційних програм;

створення нормативно-правової бази та економічних механізмів для під тримки та стимулювання інноваційної діяльності;

захисту прав і інтересів суб'єктів інноваційної діяльності; фінансової підтримки виконання інноваційних проектів; стимулювання комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ, що кредитують виконання інноваційних проектів;

встановлення пільгового оподаткування суб'єктів інноваційної діяльності;

підтримки функціонування і розвитку сучасної інноваційної інфраструктури.

У ст.ст. 7-10 Закону визначено повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, Кабінету Міністрів України, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності та інших центральних органів виконавчої влади, а також повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевого самоврядування у сфері інноваційної діяльності.

Державний контроль у сфері інноваційної діяльності здійснюється для забезпечення дотримання всіма її суб'єктами вимог законодавства про інноваційну діяльність.

Державний контроль у сфері інноваційної діяльності здійснюється:

а) спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності;

б) Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень;

в) за певними статтями розділу V Закону особливостей оподаткування - Державною податковою адміністрацією України.

Розділ 111 Закону визначає правовий режим інноваційних проектів, продуктів і продукції, інноваційних підприємств та державну реєстрацію інноваційних проектів.

Інноваційним визнається проект, яким передбачаються розробка, виробництво і реалізація інноваційного продукту і (або) інноваційної продукції, що відповідають вимогам статей 14 і 15 Закону.

Передбачена Законом державна підтримка реалізації інноваційного проекту виявляється за умови його державної реєстрації.

Державна реєстрація інноваційного проекту здійснюється за ініціативою суб'єкта інноваційної діяльності відповідно до положень ст. 13 Закону.

Державна реєстрація інноваційних проектів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Державну реєстрацію інноваційних проектів здійснює, за поданням суб'єктів інноваційної діяльності, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності. Цей орган веде Державний реєстр інноваційних проектів.

Необхідною умовою занесення проекту до Державного реєстру інноваційних проектів є його кваліфікація. Для кваліфікації інноваційних проектів спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності визначає окремий підрозділ (далі - Установа).

Установа може мати регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Установа для кваліфікування інноваційних проектів організує проведення експертизи прийнятих до розгляду проектів. Експертиза при кваліфікації інноваційних проектів виконується за рахунок коштів суб'єктів інноваційної діяльності, які заявляють проекти на державну реєстрацію, і відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу».

Проекти, що визнані за результатами експертизи інноваційними, заносяться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності до Державного реєстру інноваційних проектів.

Інноваційні проекти з пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, затверджених Верховною Радою України, визнаються Установою пріоритетними інноваційними проектами.

Інформація про занесення інноваційного проекту до Державного реєстру інноваційних проектів публікується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності в його бюлетені.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності видає суб'єкту інноваційної діяльності свідоцтво про державну реєстрацію інноваційного ного проекту. Форма свідоцтва затверджується Кабінетом Міністрів України.

Свідоцтво про державну реєстрацію інноваційного проекту є дійсним протягом трьох років з дати його видачі. Після закінчення цього терміну державна реєстрація інноваційного проекту і відповідний запис у Державному реєстрі інноваційних проектів анулюються. Інформація про це публікується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності в його бюлетені.

Державна реєстрація інноваційного проекту не передбачає яких би то не було зобов'язань по бюджетному кредитуванню його виконання або іншої державної фінансової підтримки.

Термін розгляду Установою проекту, поданого для державної реєстрації як інноваційного, не повинен перевищувати шести місяців з дати його прийняття.

Особливості експертизи та державної реєстрації інноваційних проектів, на які поширюються положення Закону України «Про державну таємницю», визначаються спеціальним Положенням.

У разі незгоди суб'єкта інноваційної діяльності чи будь-якого іншого фізичного чи юридичної особи з рішенням щодо кваліфікації інноваційного проекту і (або) з його державною реєстрацією ці акти можуть бути оскаржені до суду (господарського суду).

Установа несе відповідальність за повноту і достовірність експертизи і за збереження конфіденційної інформації, пов'язаної з інноваційними проектами.

 Неправомірні кваліфікація і державна реєстрація проекту як інноваційного тягнуть за собою відповідальність згідно із законом. 

 Правопорушеннями при кваліфікації та державної реєстрації інноваційних проектів вважаються: 

 а) прийняття рішення про кваліфікацію інноваційного проекту та його державної реєстрації без проведення експертизи; 

 б) фальсифікація висновків експертизи; 

 в) вчинення дій, що перешкоджають проведенню експертизи; 

 г) умисне примушування або створення для експертів чи експертних комісій обставин, які зумовлюють необ'єктивне проведення експертизи; 

 д) переслідування експертів за підготовлені ними висновки, несприятливі для того або іншої особи чи організації; 

 е) залучення до експертизи посадових осіб та фахівців, безпосередньо зацікавлених в результатах експертизи; 

 е) розголошення конфіденційної інформації, пов'язаної з розглянутими інноваційними проектами. 

 Згідно ст. 14 Закону інноваційний продукт є результатом виконання інноваційного проекту і науково-дослідною і (або) дослідно-конструкторською розробкою нової технології (в тому числі - інформаційної) чи продукції з виготовленням експериментального зразка чи дослідної партії і відповідає таким вимогам: 

 . U1I 

 а) він є реалізацією (впровадженням) об'єкта інтелектуальної власності (винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральної мікросхеми, селекційного досягнення тощо), на який виробник продукту має державні охоронні документи (патенти, свідоцтва) чи одержані від власників цих об'єктів інтелектуальної власності ліцензії, або реалізацією (впровадженням) відкриттів. При цьому використаний об'єкт інтелектуальної власності має бути визначальним для даного продукту; 

 б) розробка продукту підвищує вітчизняний науково-технічний і технологічний рівень; 

 в) в Україні цей продукт вироблений (буде вироблено) вперше, або якщо не вперше, то порівняно з іншим аналогічним продуктом, представленим на ринку, він є конкурентоздатним і має суттєво вищі техніко-економічні показники. 

 Рішення про кваліфікацію продукту інноваційним приймає Установа чи її регіональне відділення за результатами експертизи. 

 Відповідно до ст. 15 Закону інноваційної може бути визнана продукція, що відповідає наступним вимогам: 

 а) вона є результатом виконання інноваційного проекту; 

 б) така продукція виробляється (буде вироблена) в Україні вперше, або якщо не вперше, то порівняно з іншою аналогічною продукцією, представленою на ринку, є конкурентоздатною і має суттєво вищі техніко-економічні показники. 

 Інноваційна продукція може бути результатом тиражування чи застосування інноваційного продукту. 

 Інноваційною продукцією може бути визнаний інноваційний продукт, якщо він не призначений для тиражування. 

 Рішення про кваліфікацію продукції інноваційної приймає Установа чи її регіональне відділення за результатами експертизи. 

 Ст.16 Закону визначає статус інноваційного підприємства. 

 Інноваційним підприємством визнається підприємство (об'єднання підприємств) будь-якої форми власності, якщо більше 70 відсотків обсягу його продукції (у грошовому вимірі) за звітний податковий період є інноваційні продукти і (або) інноваційна продукція. 

 Інноваційне підприємство може функціонувати у вигляді інноваційного центру, бізнес-інкубатора, технополісу, технопарку тощо 

 Статус підприємства як інноваційного дає йому право на пільги, визначені чч. 4 і 5 ст.21 Закону. Оподаткування інноваційного підприємства при реалізації ним інноваційних проектів здійснюється на тих же умовах, що і всіх інших суб'єктів інноваційної діяльності, визначених чч. 1,2 і 3 ст.21 Закону. 

 Розділ IV Закону визначає види і джерела фінансової підтримки інноваційної діяльності. 

 Згідно ст. 17 Закону суб'єктам інноваційної діяльності для виконання ними інноваційних проектів може бути надана фінансова підтримка шляхом: а) повного безвідсоткового кредитування (на умовах інфляційної індексації) пріоритетних інноваційних проектів за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів; 

 б) часткового (до 50%) безвідсоткового кредитування (на умовах інфляційної індексації) інноваційних проектів за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів за умови залучення до фінансування проекту решти необхідних коштів виконавця проекту і (або) інших суб'єктів інноваційної діяльності; 

 в) повної чи часткової компенсації (за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів) відсотків, сплачуваних суб'єктами інноваційної діяльності комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам за кредитування інноваційних проектів; 

 г) надання державних гарантій комерційним банкам, що здійснюють кредитування пріоритетних інноваційних проектів; 

 д) майнового страхування реалізації інноваційних проектів у страховиків відповідно до Закону України «Про страхування». 

 Фінансова підтримка інноваційної діяльності за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів надається у межах коштів, передбачених відповідними бюджетами. 

 Джерелами фінансової підтримки інноваційної діяльності є: 

 а) кошти Державного бюджету України; 

 б) кошти місцевих бюджетів і кошти бюджету Автономної Республіки Крим; 

 в) власні кошти спеціалізованих державних і комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ; 

 г) власні чи запозичені кошти суб'єктів інноваційної діяльності; 

 д) кошти (інвестиції) будь-яких фізичних та юридичних осіб; 

 е) інші джерела, не заборонені законодавством України (ст. 18 Закону). 

 Ст. 19 Закону визначає спеціальний статус державних інноваційних фінансово-кредитних установ. 

 Для здійснення фінансової підтримки інноваційної діяльності суб'єктів господарювання різних форм власності Кабінет Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності створює спеціалізовані державні небанківські інноваційні фінансово-кредитні установи. 

 Державна інноваційна фінансово-кредитна установа підпорядковується спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері інноваціонноі діяльності і діє на основі Положення (Статуту) затверджується Кабінетом Міністрів України. 

 Кошти Державної інноваційної фінансово-кредитної установи формуються за рахунок коштів Державного бюджету України, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, залучених згідно з чинним законодавством вітчизняних та іноземних інвестицій юридичних та фізичних осіб, добровільних внесків юридичних і фізичних осіб, від власної чи спільної фінансово -господарської діяльності та інших джерел, не заборонених законодавством України. 

 Державна інноваційна фінансово-кредитна установа за рахунок коштів Державного бюджету України може надавати суб'єктам інноваційної діяльності для реалізації ними інноваційних проектів фінансову підтримку, види якої передбачені ст. 17 Закону. 

 Кошти від повернення виданих Державною інноваційною фі-нансово-кредитною установою суб'єктам інноваційної діяльності кредитів за рахунок коштів Державного бюджету України зараховуються до спеціального фонду Державного бюджету України і використовуються для надання фінансової інноваційної підтримки, якщо законом про Державний бюджет України не встановлено інше. 

 Кошти Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, отримані ним з бюджету Автономної Республіки Крим чи із обласних і районних бюджетів відповідно до абзацу 6 ч.1 ст. 10 Закону, витрачаються нею виключно для фінансування відповідних регіональних чи місцевих інноваційних програм і проектів. 

 Кошти Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, що формуються за рахунок добровільних внесків юридичних і фізичних осіб, від власної чи спільної фінансово-господарської діяльності та інших джерел, не заборонених законодавством України, можуть витрачатися нею як на всі перераховані у ст. 17 Закону види інвестування інноваційної діяльності, так і на інші види інвестування, передбачені Положенням (Статутом). 

 Для отримання фінансової підтримки суб'єкти інноваційної діяльності, інноваційні проекти яких занесені до Державного реєстру інноваційних проектів, подають до Державна інноваційна фінансово-кредитна установа (його регіональні відділення) інноваційні проекти та всі необхідні документи, перелік яких визначається ним.

 Державна інноваційна фінансово-кредитна установа організовує на конкурсних засадах у порядку, що визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності, відбір інноваційних проектів для їх фінансової підтримки. Конкурсні відбори інноваційних проектів здійснюються на засадах прозорості, відкритості, гласності. 

 Суб'єкт інноваційної діяльності, інноваційний проект якого пройшов конкурсний відбір, залежно від встановленого конкурсною процедурою рейтингу може отримати від Державної інноваційно-го фінансово-кредитної установи один чи кілька передбачених ст. 17 Закону видів фінансової підтримки. 

 Фінансова підтримка Державною інноваційною фінансово-кредитною установою інноваційних проектів шляхом надання кредитів або передачі майна у лізинг здійснюється за умови наявності гарантій повернення коштів у вигляді застави майна, договору страхування, банківської гарантії, договору поруки тощо 

 Державна інноваційна фінансово-кредитна установа здійснює супроводження реалізації інноваційних проектів, які нею фінансуються, та контролює цільове використання суб'єктами інноваційної діяльності наданих нею коштів. 

 Фінансова підтримка реалізації інноваційних проектів може надаватися Державною інноваційною фінансово-кредітним.учрежденіем у формі послідовних траншів за результатами контролю ходу виконання проектів. 

 Державна інноваційна фінансово-кредитна установа подає у засобах масової інформації щорічний звіт про фінансування нею інноваційних проектів та результатів їх виконання, а також періодично інформує громадськість про: 

 результати конкурсного відбору інноваційних проектів для державної фінансової підтримки і вид наданої фінансової підтримки; 

 результати контролю виконання фінансованих інноваційних проектів; 

 завершені інноваційні проекти та проекти, яким продовжені терміни їх реалізації із зазначенням причин; 

 поверненні раніше наданих кредитів. 

 Інформування щодо інноваційних проектів, на які поширюються положення Закону України «Про державну таємницю», здійснюється з урахуванням Закону. 

 Статус комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ визначений у ст.20 Закону. 

 Для здійснення фінансової підтримки місцевих інноваційних програм органи місцевого самоврядування можуть створювати комунальні спеціалізовані небанківські інноваційні фінансово-кредитні установи і підпорядковувати їх виконавчим органам місцевого самоврядування. 

 Комунальні інноваційні фінансово-кредитні установи діють на основі положень (статутів) про них, що розробляються і затверджуються органами місцевого самоврядування. 

 Кошти комунальної інноваційної фінансово-кредитної установи формуються за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету, залучених вітчизняних та іноземних інвестицій юридичних та фізичних осіб, добровільних внесків юридичних і фізичних осіб, власної чи спільної фінансово-господарської діяльності та інших джерел, не заборонених законодавством України. 

 Комунальна інноваційна фінансово-кредитна установа за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету може надавати суб'єктів незалежно ектам інноваційної діяльності для реалізації ними інноваційних проектів фінансову підтримку, види якої передбачені ст. 17 Закону. 

 Кошти комунальної інноваційної фінансово-кредитної установи, що формуються за рахунок залучених вітчизняних та іноземних інвестицій фізичних і юридичних осіб, добровільних внесків юридичних і фізичних осіб, від власної чи спільної фінансово-господарської діяльності та інших джерел, не заборонених законодавством України, можуть витрачатися нею як на всі перераховані в ст. 17 Закону види інвестування інноваційної діяльності, так і на інші види інвестування, передбачені Положенням (Статутом). 

 Для отримання фінансової підтримки суб'єкти інноваційної діяльності, інноваційні проекти яких занесені до Державного реєстру інноваційних проектів, подають до комунального інноваційна фінансово-кредитна установа інноваційні проекти та всі необхідні документи, перелік яких визначається цією установою. 

 Комунальна інноваційна фінансово-кредитна установа організовує конкурсний відбір інноваційних проектів для їх фінансової підтримки. Конкурсні відбори інноваційних проектів здійснюються на засадах прозорості, відкритості, гласності. 

 Суб'єкт інноваційної діяльності, інноваційний проект якого пройшов конкурсний відбір, залежно від встановленого конкурсною процедурою рейтингу може отримати від комунальної інноваційної фінансово-кредитної установи один чи кілька передбачених ст. 17 Закону видів фінансової підтримки. 

 Фінансова підтримка комунальною інноваційною фінансово-кредитною установою інноваційних проектів шляхом надання кредитів або передачі майна у лізинг здійснюється за умови наявності гарантій повернення коштів у вигляді застави майна, договору страхування, банківської гарантії, договору поруки тощо 

 Комунальна інноваційна фінансово-кредитна установа здійснює супроводження реалізації інноваційних проектів, які нею фінансуються, та контролює цільове використання суб'єктами інноваційної діяльності наданих нею коштів. 

 Фінансова підтримка реалізації інноваційних проектів може надаватися комунальною інноваційною фінансово-кредитною установою у формі послідовних траншів за результатами контролю ходу виконання проектів. 

 Комунальна інноваційна фінансово-кредитна установа представляє в місцевих засобах масової інформації щорічний звіт про профінансованих ним інноваційних проектах і результати їх виконання, а також періодично інформує громадськість про: 

 результати конкурсного відбору інноваційних проектів для фінансової підтримки і вид наданої фінансової підтримки; 

 результати контролю виконання фінансованих інноваційних проектів; 

 завершені інноваційні проекти та проекти, яким продовжені терміни їх реалізації із зазначенням причин; 

 поверненні раніше наданих кредитів. 

 Інформування щодо інноваційних проектів, на які поширюються положення Закону України «Про державну таємницю», здійснюється з урахуванням Закону. 

 Особливості оподаткування та митного регулювання інноваційної діяльності визначені у розділі V Закону. 

 Згідно ст.21 Закону особливості в оподаткуванні інноваційної діяльності полягають у наступному: 

 Протягом строку дії свідоцтва про державну реєстрацію інноваційного проекту і за умови, що виконання проекту розпочато не пізніше вісімнадцяти місяців з дати його державної реєстрації, оподаткування об'єктів інноваційної діяльності здійснюється у порядку, за яким 50 відсотків податку на додану вартість за операціями з продажу товарів ( виконання робіт, надання послуг), пов'язаних з виконанням інноваційних проектів, і 50 відсотків податку на прибуток, отриманий від виконання цих проектів, залишаються у розпорядженні платника податків, зараховуються на його спеціальний рахунок і використовуються ним виключно на фінансування інноваційної, науково-технічної діяльності та розширення власних науково-техноло-гічних і дослідно-експериментальних баз. 

 Зазначене пільгове оподаткування реалізується за умови, що суб'єкт інноваційної діяльності про початок реалізації інноваційного проекту у місячний строк повідомляє відповідний орган Державної податкової адміністрації і по всіх господарських операціях, пов'язаних з виконанням інноваційного проекту, веде окремий бухгалтерський облік. 

 Кошти в розмірі 50 відсотків податку на додану вартість та податку на прибуток, що залишаються у розпорядженні платника податків згідно вищевказаним положенням і не використані протягом строку пільгового оподаткування і дванадцяти місяців після нього, підлягають зарахуванню до Державного бюджету України. 

 Інноваційним підприємствам дозволяється прискорена амортизація основних фондів і встановлюється щорічна двадцятивідсоткова норма прискореної амортизації основних фондів групи 3. При цьому амортизація основних фондів групи 3 проводиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення. 

 Інноваційні підприємства сплачують земельний податок за ставкою в розмірі 50 відсотків діючої ставки оподаткування. 

 Особливості митного регулювання інноваційної діяльності визначені в ст.22 Закону. 

 Необхідні для виконання пріоритетного інноваційного проекту, що передбачає випуск інноваційного продукту, щодо якого прийнято постанову Кабінету Міністрів України про його особливу важливість, сировина, обладнання, устаткування, комплектуючі та інші товари (крім підакцизних товарів), які не виробляються в Україні або виробляються, але не відповідають вимогам проекту, при ввезенні в Україну протягом строку дії свідоцтва про державну реєстрацію інноваційного проекту звільняються від сплати ввізного мита та податку на додану вартість. 

 Номенклатура та обсяги ввезення сировини, матеріалів, устаткування, обладнання, комплектуючих та інших товарів мають бути визначені в інноваційному проекті перед його державною реєстрацією. 

 При використанні сировини, матеріалів, устаткування, обладнання, комплектуючих та інших товарів, ввезених в Україну без сплати ввізного мита та податку на додану вартість згідно з положеннями ч.І цієї статті, не для потреб виконання інноваційного проекту ввізне мито та податок на додану вартість сплачуються до бюджету в повному обсязі. При цьому платник податку зобов'язаний збільшити податкові зобов'язання за результатами податкового періоду, в якому відбулося таке порушення, на суму ввізного мита та податку на додану вартість, які мали бути сплачені при ввезенні на митну територію таких товарів, а також сплатити пеню, нараховану на суму податків, виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на день збільшення податкового зобов'язання, за період їх нецільового використання. 

 Суб'єкти господарювання, митне регулювання діяльності яких здійснюється згідно з положеннями ч. 1 ст.22 Закону, щоквартально складають та подають до органів митної служби за своїм місцезнаходженням звіти про використання ввезених ними сировини, матеріалів, устаткування, обладнання, комплектуючих та інших товарів. 

 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "11.2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ"
  1.  5. Дисертації та автореферати
      правового регулювання використання Інтернету у підприємницькій діяльності: Дис. ... канд. юрид. наук. М., 2007. Полякова Т. А. Правове забезпечення інформаційної безпеки при побудові інформаційного суспільства в Росії: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. М., 2008. Попондопуло В.Ф. Проблеми правового режиму підприємництва: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. СПб.,
  2.  Додаток. Конференція «Управління в сучасному світі»
      інноваційного управління. 3. Розвиток стратегічного управління. 4. Технократична філософія управління. 5. Гуманізація філософії і практики менеджменту. 6. «Соціальні технології» управління японців. 7. Соціальний менеджмент у виробництві Заходу. 8. «Економічне диво» як результат стратегічного інноваційного управління. 9. Управління персоналом: національні традиції та ефективність.
  3.  ПЕРЕДМОВА до четвертого видання
      правове регулювання: професійної оціночної діяльності та діяльності у сфері фінансових послуг. Істотно розширено зміст розділу 6 допомогою аналізу авторського права і суміжних прав, стандартизації та підтвердження відповідності продукції, і відповідно змінено його найменування. Розділ 7 доповнено договорами поставки, контрактації та довірчого управління майном. У
  4.  Криза систем та управлінські інновації
      регулюванням умов праці або управлінськими теоріями. Загальним для всіх ... є орієнтація на економічне зростання, готовність багато трудитися, підприємництво, дисциплінована й досить кваліфікована робоча сила, високий рівень освіти »*. * Грейсон Дж., 0'Делл К. Американський менеджмент на порозі XXI століття. М., 1991. С. 303-304. Цілеспрямованість розвитку і мотивація
  5.  ПЕРЕДМОВА
      правового регулювання підприємництва в Україні, щоб читач міг зрозуміти, що ж потрібно знати про законодавство, щоб юридично грамотно займатися підприємництвом. Підприємцям необхідно знати умови здійснення підприємницької діяльності (державної реєстрації, ліцензування та патентування), а також правовий статус суб'єктів предіріні мательства, для
  6.  ФОРМУВАННЯ РЕСПУБЛІКАНСЬКОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ЯК чинником підвищення конкурентоспроможності РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ ТА ПОЛІПШЕННЯ ЯКОСТІ ЖИТТЯ В. Н. Бунге
      правового і технічного забезпечення. Загальні інституційні зміни (норм, законів) є суспільним благом по відношенню до всіх учасників інноваційної діяльності. Нове кодифіковане знання створене в рамках організації та вироблений на його основі товар або послугу можна віднести до групового (клубному) благу. Таке благо може поширюватися всередині відповідної
  7.  ВСТУП
      правові та економічні умови вибору іноземного партнера, зміст та особливості розділів зовнішньоекономічних контрактів, порядок укладення зовнішньоекономічних угод та проведення зовнішньоекономічних операцій, а також базисних умов поставок
  8.  ВСТУП
      інноваційним та високим інтелектуальним потенціалом, Росія займає скромне місце за рівнем економічного розвитку, істотно відстає у конкурентоспроможності своєї економіки. Тому проблема ефективного використання ресурсно-технологічного потенціалу, його розвиток та оновлення грає першорядну роль у відродженні економічної могутності країни. Значення формування та
  9.  ТЕМА 5 Розвиток соціального управління
      регулювання виявляються неефективними. Саме локальний або загальносистемний криза викликає усвідомлену реакцію менеджменту, оскільки вимагає зміни самої стратегії розвитку організації з метою виживання. Ускладнення системи сучасного суспільного відтворення породжує численні нестабільні стану, актуалізує проблему невизначеності, створює інформаційний голод.
  10.  МОДЕЛЬ РЕСПУБЛІКАНСЬКОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ В. Н. Бунге
      правового, фінансового та соціального характеру, що забезпечують інноваційні процеси і мають міцні національні корені, традиції, політичні та культурні особливості »(Іванова, 2001). Національна інноваційна система, що розглядається в межах республіки, може бути представлена ??в якості республіканської інноваційної системи (РІС) зі своїми специфічними регіональними
  11.  Доктрина інформаційної безпеки РФ про стан і вдосконаленні правових відносин в інформаційній сфері
      правового регулювання відносин в інформаційній сфері та призводять до серйозних негативних наслідків у справі забезпечення інформаційної безпеки. Вони розглянуті вище, в гол. 2. Згідно Доктрині, вдосконалення правових механізмів регулювання суспільних відносин, що виникають в інформаційній сфері, є пріоритетним напрямом державної політики в галузі
  12.  Введення
      регулювання процесу мобілізації, розподілу і використання ресурсів у ході реалізації життєво важливих програм розвитку, як із загальнодержавною, так і з регіональної точок зору. Державне регулювання цього процесу покликане не скасовувати принципи і механізми ринкового господарювання і не замінювати їх директивним управлінням, а, навпаки, сприяти створенню сприятливих
  13.  Бурков В.М., Щепкін А.В.. Екологічна безпека. М.: ІПУ РАН, 2003. - 92 с., 2003
      регулювання та управління екологічною безпекою. Основна увага приділяється технології розробки математичних моделей економічних механізмів зниження ризиків виникнення надзвичайних ситуацій та пом'якшення їх наслідків. Для фахівців, що займаються питаннями регулювання та управління екологічною
  14.  Державна інноваційна політика
      правового забезпечення, механізмів стимулювання, захисту інтелектуальної власності, розвиток інфраструктури, системи залучення державних, приватних та іноземних інвестицій інноваційної діяльності. В якості фінансово-кредитних форм державної підтримки пріоритетних напрямів і критично важливих технологій з безпеки перспективні для використання: звільнення від
  15.  Н.І. Лапін. ЕМПІРИЧНА СОЦІОЛОГІЯ В ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ. Навчальний посібник., 2004
      інноваційної програми розвитку освіти. Безпосередній предмет даного посібника складають західноєвропейські школи емпіричної
  16.  І.М. Розсолу. ПРАВО ТА ІНТЕРНЕТ / ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ / 2-е видання, доповнене, 2009

  17.  Взаємозв'язок державної та регіональної науково-технічної політики
      регулювання безпеки. Головним обмежувачем масштабів діяльності регіональних адміністрацій у цій сфері є фінансові можливості територій. Розширення тільки юридичних повноважень без значного зміцнення фінансової бази регіональних органів влади не дає їм можливості проводити активну науково-технічну політику в галузі безпеки. Зазвичай додатковими джерелами
  18.  Інноваційна сфера
      інноваційних досягнень повинен бути фінансово оптимізований і розподілений у часі для уникнення. Дорожнеча інновацій може спричинити за собою високу вартість продукції і низьку окупність нового виробництва. Володар патенту часто стоїть перед дилемою - самому впроваджувати наукове досягнення у виробництво або передати якусь частину своїх прав на основі продажу патенту, виключної або
  19.  1.1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА УМОВ ЗДІЙСНЕННЯ ПІДПРИЄМНИЦТВА
      правовому сенсі) - встановлені державою і закріплені в законодавстві необхідні вимоги проходження певних процедур, а саме державної реєстрації суб'єктів підприємництва, ліцензування та патентування деяких видів підприємництва, що підтверджують визнання державою законності їх входження в сферу підприємництва. Якщо державна
  20.  Зміст
      Глава I. Економічний потенціал у механізмі функціонування господарських систем Зміст і структура економічного потенціалу Еколого-економічний (природно-ресурсний) потенціал території Виробничий потенціал. Інвестиційна привабливість регіонів Інноваційно-освітній потенціал. Науково-технічні фактори розвитку економіки Трудовий (кадровий) потенціал Глава II.
енциклопедія  заливне  український  гур'ївська  окрошка